1015

РАЗНЫЯ ЗАМЪТК�?

ДЛЯ �?СТОР�?КО - СТАТ�?СТ�?ЧЕСКАГО ОП�?САНІЯ ЕКАТЕР�?НОСЛАВСКОЙ ЕПАРХІ�?.

Въ 1152 году при Самарѣ и на рѣкѣ Углѣ (нынѣ Орель) великій князь Мстиславъ �?зяславичъ съ "Черными Клобуками" разбилъ Полов-цевъ-Комановъ и освободилъ отъ ихъ рабства и неволи многихъ христіанъ; долго прожилъ на Самарѣ, посѣщалъ святый днепровскій Островъ-мопастырку и всѣми мѣрами старался поддержать и оградить эти святыя мѣста отъ нападеній иноплеменниковъ.

Весною 1554 года староста Каневскій и Черкасскій, князь Вишне-вецкій на Днѣпрѣ, ниже пороговъ, на островѣ Хортицѣ устроилъ крѣпость и подобно Дашковичу сильно ратовалъ отсюда противъ татаръ.

Въ генварѣ 1557 года Крымскій Ханъ подошелъ къ Хортицѣ, 24 дня штурмовалъ крѣпость,—и ушелъ вспять, ничего не сдѣлавши.

Въ 1593 и 1594 годахъ посолъ �?мператора Рудольфа ІІ-го Эрихъ Лоссота былъ въ Запорожскомъ Кошѣ, обозрѣвалъ Самару и многія мѣстности Запорожья.

Въ 1601 и 1602 годахъ по всей мѣстности нынѣшней Екатерино-славской епархіи былъ страшный голодъ; весною и лѣтомъ шли про-ливные дожди и стояли большіе холода.

Въ 1639 году татары сдѣлали ужасный набѣгъ на Запорожье; уби-ли многихъ и ясыру, въ полоиь, взяли болыиое число христіанъ.

Въ октябрѣ 1660 года Татары вели въ Крымъ много русскаго ясыру въ плѣнъ, въ томъ числѣ и Шереметьева; чрезъ Днѣпръ пере-правлялись они близъ устья Самары, значитъ, около нынѣшняго Екатеринославскаго    Архіерейскаго   дома.    Удалый    Запорожецъ,

1016

Кошевой атаманъ Сѣрко напалъ здѣсь на Крымцевъ, разбилъ ихъ и отнялъ у нихъ русскихъ плѣнныхъ.

Въ 1688 году, въ Запорожьѣ была ужасная чума; народу умерло много.

Въ 1750 году, страшная чума опустошила почти все Запорожье.

Въ 1750 и 1760 годахъ Полтавскій протопопъ Евстафій Могилян-скій, въ Малыхъ Будищахъ владѣвшій огромными грунтами и по-мѣстьями, имѣвшій тамъ свою придворную церковь во имя святыя Живоначальныя Тройцы, не разъ посѣщалъ Самарскій монастырь, монастырскій островъ и подворье, хуторъ его на возвышенной равни-нѣ, насупротивъ Острова, т. е. гдѣ нынѣ Екатеринославскій кафе-дральный соборъ. Въ монастырскомъ подворьѣ, на возвышенной противъ острова мѣстности, въ особыхъ покояхъ, жилъ. въ это время, знаменитый іеромонахъ Самарскаго монастыря Памва Гамалѣя. Свя-тая и праведная жизнь раба Божія Памвы и келейника его, сомолит-венника и сподвижника его, казака Петра Чередниченка, ихъ высокіе духовные подвиги видимо привлекали къ нимъ народъ. Графъ �?ванъ Симоновичъ Гендриковъ, жившій Бахмутскаго заказа въ слободѣ Генд-риковкѣ, нерѣдко долго проживалъ въ Самарскомъ монастырѣ, на мо-настырскомъ островѣ и на подворьѣ его, въ келіяхъ іеромонаха Памвы.

Преосвященный Афанасій Ростовскій и Ярославскій имѣлъ въ Полтавѣ родного брата протоіерея Павла Волховскаго. По смерти протоіерея, домоправитель преосвященнаго Афанасія �?ванъ Симо-новскій, родомъ Козелецкой протопопіи, села Церковищъ священ-ника Симона сынъ, женился на дочери протоіерея Волховскаго и племянницѣ преосвященнаго Афанасія, дѣвицѣ Анастасіи и въ 1765 году произведенъ во священника въ г. Полтаву. Полтавскій полков-никъ Андрей Горленко съ священникомъ Симоновскимъ, по поруче-нію преосвященнаго Афанасія, въ 1766 году были въ Самарскомъ монастырѣ и сдѣлали значительный денежный вкладъ въ пользу святой обители.

Въ 1763 году. куреня Пластуневскаго, Низовыхъ Запорож-скихъ   вольностей   казакъ   Михайло   Богомазъ   пожертвовалъ   на

1017

молитвы въ святую Самарскую обитель 2 тыс. турецкихъ золотыхъ.

Въ сентябрѣ 1765 года Бахмутская Заводская Соляная Контора прислала въ Самарскій монастырь 100 рублей.

1760—65 годовъ вдовые священники желавшіе для воспитанія осиротѣвшихъ дѣтей своихъ оставаться на приходахъ, просили и получали отъ архіереевъ новыя грамоты—епитрахильныя; а діаконы получали въ такомъ случаѣ арарныя грамоты на 3—4—и 5 лѣтъ.

1760—1774 годовъ въ Переяславской и Воронежской епархіяхъ поставлено было правиломъ, чтобы всѣ желавшіе занять священни-ческія мѣста поступали въ епархіальную Консисторію для обученія письменныхъ делъ; прослуживши въ Консисторіи два-три года желавшіе промоваться, имѣть промоцію, во священника, получали отверстпый, открытый, откровенный указъ на пріисканіе священническаго мѣста; нашедши безспорное мѣсто и получивши отъ прихожанъ заручныя прошенія, такъ называемые презенты, промую-щійся становился акколетомъ, ставленикомъ, обязывался ходить въ церковь для чтенія и пѣнія и быть безотлучно при келіяхъ архіерея для дачи ответовъ на  всякіе его вопросы

1768 года, въ половинѣ генваря началась страшная хуртовиіш, пурга и продолжалась чрезъ весь февраль до начала марта. Во всей мѣстности нынѣшней Екатеринославской губерніи народа и скота погибло болѣе, чѣмъ на половину.

Въ 1768 и 1769 годахъ въ населенныхъ мѣстностяхъ нынѣшнихъ уѣздовъ Бахмутскаго и Павлоградскаго, Новомосковскаго и Елиса-ветградскаго татары взяли въ плѣнъ множество православныхъ жителей,—мужей отъ женъ и женъ отъ мужей. Оставшіеся на мѣстахъ вскорѣ вступили въ новые браки. Въ 1772 и 1773 годахъ русскія войска разорили многія татарскія улусы и освободили многихъ плѣнныхъ. Возвратившись изъ плѣна. мужья нашли своихъ женъ вышедшими за другихъ, а жены своихъ мужей вступившими въ новый бракъ съ иными. Отсюда волненіе и смятеніе въ народѣ и

1018

въ семействахъ и огромная переписка въ духовныхъ Правленіяхъ и Консисторіяхъ Воронежской, Бѣлгородской и Переяславской.

"22-го генваря 1769 года татары сожгли церковь въ Вершинока-мянской ротѣ; церковныя же вещи, утвари, колокола и прочія, забла-говременно вывезенные, находятся нынѣ (въ 1772 г.) въ подворье имеющаго быть Новороссійской губерніи монастыря". Гдѣ именно? Не въ Новомъ ли Кайдакѣ?

1770. года. Повсемѣстный неурожай и голодъ. Появленіе чумы въ
      Кіевѣ и въ окрестностяхъ его.
1771. года въ генварѣ открылась въ Запорожьѣ моровая язва. Въ
      мартѣ Романково и Кайдаки, Самара и Прищепино опустѣли; въ
      октябрѣ, въ Славяносербіи многіе шанцы обезлюдѣли. Умерли - въ
      Елисаветградѣ знаменитый правитель духовныхъ дѣлъ, іерей Василій
      Логовикъ, въ Бахмутѣ Семенъ Башинскій (16 декабря 1771 г.), въ
      Таганрогѣ Михаилъ Парафацкій, въ Азовѣ Георгій Хрещатицкій,
      при тамошнемъ баталіонѣ протопопъ Михаилъ Алексѣевъ, въ кон-
      номъ Азовскомъ казацкомъ полку Павелъ Григорьевъ и многіе другіе.

1760—1770 г. Тѣснимые и насилуемые Турками, народъ и духо-венство Славянскаго племени тысячами переходили въ Новорос-сійскій край изъ Молдавіи и Валахіи, изъ Сербіи и Черногоріи. Яссы и Фокшаны, по увѣренію № ..... около 1765 года опустѣли. Прожи-вавшій въ Бендерскомъ Успенскомъ монастырѣ митрополитъ Браиловскій и Хотинскій и всего побережья Дунайскаго Даніилъ убѣ-ждалъ и благословлялъ всѣхъ молдаванъ и волоховъ изъ Молдавіи и Валахіи переселяться въ Россію. Въ это время Волошскаго Берзуниц-каго монастыря игуменъ съ намѣстникомъ монастыря, съ іеромонахами и со всею братіею перешелъ въ Запорожье и поселился въ Новороссій-скомъ краѣ. Съ другой стороны, на западѣ Запорожскаго края, въ такъ называемой тогда Польской Области, народъ и православное духовенство малороссійской націи страдали, бѣдствовали и мучились какъ отъ католическихъ и уніатскихъ властей и конфедератовъ, такъ и отъ разбойниковъ—гайдамакъ. Чигиринъ и Каневъ, губерніи Смѣлянская

1019

и Уманская, Богуславская и Мошенская обезлюдѣли. На востокѣ и юго-востокѣ отъ Запорожья, около 1769 и 1770 г.г., начала уже дѣйст-вовать Пугачовщина.

Казаки запорожцы имѣли обыкновеніе, вмѣсто остроговъ и укрѣпленій, копать себѣ норы и подземные ходы, вползали въ свои норы и укрывались въ подземныхъ ходахъ. Это было ихъ главное убѣжище и единственная защита противъ литовцевъ и поляковъ, противъ татаръ и турокъ, отъ зноя и холода, отъ дождей и вьюгъ. Отъ старыхъ Кайдакъ до Романкова Кургана, на пространствѣ 45 верстъ, были обширные подземные ходы и лехи, гдѣ казаки—запорожцы укрывались отъ враговъ и отъ стужи, отъ всякой пурги и хуртовипы. Во время лихолетья казаки со всѣхъ мѣстъ и зимовниковъ ховалисъ, крылись и спасались въ этихъ лехахъ, при Старомъ Кайдакѣ и Половицѣ.

0 Дерьевкѣ. Управитель письменныхъ дѣлъ Камянской Намѣст-ніи, іерей Засимовичъ, въ доношеніи отъ 14-го октября 1771 года пи-салъ преосвященному Іову Переяславскому: "Вѣдомства сдѣшняго духовнаго, Крестовой Камянской намѣстніи, Правленія, два прихода единъ святаго апостола и евангелиста Іоанна Богослова въ Боянской, а другой, святителя Христова Николая въ Вороновкѣ считаются въ Елисаветградскомъ пикинерномъ полку 11-ю ротою, а среди тѣхъ приходовъ третій, нынѣ Крыловскаго духовнаго Правленія, приходъ свято - Вознесенскій Дерьевскій состоитъ, который предъ симъ счи-тался въ Желтомъ гусарскомъ полку. Прошлагожъ 1767 года, оной Дерьевской приходъ, по отмежеваніи земли, засчитанъ въ здѣшній пикинерный полкъ, въ 11-ю роту. �? такъ Дерьевка, Вороновка и Боян-ска считаются 11-ю ротою, въ которую дозволено всѣмъ обывателямъ переходить, куда кто пожелаетъ, свободно; и какъ Дерьевка гораздо заспособнѣе мѣсто, то по большей части съ Боянской и Вороновки въ показанную Дерьевку всѣ почти переселились жители, гдѣ до 400 дворовъ имѣется. А какъ оный Дерьевскій приходъ состоитъ между приходами здѣшней намѣстніи и въ здѣшнемъ полку: то прошлаго  1769 года изъ провинціальной Елисаветградской  Кан-

1020

целяріи, но по силѣ указа Кіевской губерніи, въ здѣшнее духовное Правленіе съ пріобщеніемъ формы, сообщено, дабы въ оную Канце-лярію ежегодно въ мѣсяцѣ февралѣ первыхъ чиселъ, о родившихся и умершихъ коликими лѣтами вѣдомости присылаемы были. �? какъ показанная Дерьевка разстояніемъ огъ здѣшней намѣстніи до Кры-ловскаго духовнаго Правленія болѣе въ 100 верстахъ состоитъ, то съ онымъ Правленіемъ списываться не безъ затрудненій. Того ради Вашему ясно къ Богу Преосвященству объ вышеписанномъ нижайше донося, прошу помянутый приходъ Дерьевку, показанныхъ ради винъ, къ здѣшнему духовному Правленію подъ вѣдѣніе повелѣть опредѣлить".

Въ 1771 —1773 годахъ упоминается во многихъ рукописяхъ Кременчугскій университеть разныхъ наукъ и искуствъ, Кременчуг-ская Государееа школа съ разными училищами, въ коей обучали языкамъ—латинскому и греческому, нѣмецкому и французскому, исторіи и географіи. Главнымъ заправителемъ, начальникомъ школы былъ нѣмецкаго языка магистръ Быстрицкій, выслушав-шій въ Кіевской Академіи священную богословію, сынъ Кабелякскаго священника.

Въ 1772 году весною ужасное и разорительное повсюдное навод-неніе; а лѣтомъ повсемѣстная въ Запорожьѣ чума.

Сборъ пожертвованій на постройку к обновленіе церквей чаще и больше всего чинили въ Паланкахъ, въ слободахъ и хуторахъ Запо-рожской Сѣчи. Здѣсь являлись сборщики нынѣшнихъ епархій— Черниговской и Кіевской, Полтавской, Бѣлгородской и Харьков-ской. Въ прошеніяхъ къ архіереямъ о выдачѣ зашнурныхъ книгъ и грамотъ для сбора пожертвованій на церкви и монастыри прямо упоминалась Сѣчь Запорожская, какъ главное мѣсто для сбора.

0 Бугогардовской Паланкѣ. Во исполненіе Высочайшаго пове-лѣнія о небытіи въ имперіи Ея Величества Сѣчи Запорожской и о истребленіи оной, какъ вреднаго скопища для бѣглыхъ и непо-слушныхъ людей, при нападеніи генералъ-поручикомъ Петромъ Аврамовичемъ Текеліемъ на главную Сѣчь, Молдавскій гусарскій полкъ,  подъ  командою  своего  полковника  Василія  Степановича

1021

Звѣрева, сдѣлалъ въ іюнѣ 1775 года атаку на Бугогардовскую Палан-ку запорожскаго казачества, въ слободѣ Вербовой, какъ на мѣсто состоявшее въ диспозиціи ввѣреннаго оному Молдавскому полку деташамента. Въ это время изъ Гарду взята была молдавскимъ пол-комъ, между прочимъ, походная запорожскаго казачества Свято-Покровская церковь со всѣми ея принадлежностями; по просьбѣ Звѣрева, Текелій ордеромъ дозволилъ поставить эту церковь въ од-номъ изъ шанцевъ Молдавскаго гусарскаго полка; по общему совѣ-щанію, поставили ее въ шанцѣ Екатерининскомъ, иначе въ Орле, гдѣ, при множествѣ новонаселеннаго народа изъ купечества и разныхъ обывателей, церкви еще небыло, а былъ только священникъ Григорій Лабѣнскій. Преосвященный Іовъ Переяславскій дозволилъ священ-нику Лабѣнскому для жителей Екатерининскаго шанца совершать богослуженіе и священнодѣйствовать въ этой походной церкви, съ тѣмъ, чтобы втеченіи шести лѣтъ обыватели Екатерининскаго шанца устроили для себя настоящую, неподвижную церковь. �?зъ прило-женной къ дѣлу описи этой походной церкви и утварей ея видно, что церковь эта принадлежностями была очень достаточна и даже богата; имѣла кадила серебряныя, кресты кипарисные, окованные золотомъ и серебромъ, лихтари (свѣтильники, фонари) серебряные и много другихъ дорогихъ вещей.

Въ концѣ 1777 года, по указу Синода, изъ Московской Синодаль-ной Конторы высланъ въ Консисторію катихизисъ. Въ Консисторіи состоялось по сему дѣлу постановленіе—всѣмъ духовнымъ выписать этотъ катихизисъ и въ теченіи 4-хъ мѣсяцовъ выучить; протопопіи, духовныя Правленія обязаны были выслушать всѣхъ священниковъ, діаконовъ и причетниковъ. Во всей епархіи ужаснѣйшая тревога по сему случаю, неописуемый переполохъ!

Въ именномъ Ея �?мператорскаго Величества, данномъ Сенату 1778 года декабря въ 24-й день указѣ написано: "Предвидѣвъ на-добность въ наполненіи канцелярскихъ должностей въ Намѣст-ничествахъ �?мперіи нашей, по учрежденіямъ нашимъ отъ 7-го ноября 1775 года устроеваемыхъ и желая. чтобъ тѣ должности

1022

занимаемы были по большей части таковыми людьми, которые упражненіями своими преуспѣвая въ познаніи законовъ и образа судопроизводства и теченія дѣлъ, открыли бы путь себѣ къ дальнѣй-шимъ степенямъ въ службѣ Нашей, не оставили Мы при самомъ изданіи штатовъ для Намѣстничествъ напоминать генералъ-губерна-торамъ о должномъ ихъ стараніи, вселять въ юное дворянство охоту ко вступленію въ гражданскую службу. Мы несомнѣваемся, что сіе соизволеніе наше при усердныхъ попеченіяхъ нашихъ генералъ— губернаторовъ и должность ихъ правящихъ не останется безъ подле-жащаго исполненія; но поелику при настоящемъ первоначальномъ еще дѣйствіи учрежденій нашихъ, большая настоитъ трудность въ скоромъ наполненіи недостатка въ канцелярскихъ служителяхъ; для того по разсмотрѣніи поданнаго Намъ отъ Сената доклада о средствахъ къ тому по соглашенію съ нашими Синодомъ и военною коллегіею изобрѣтаемыхъ, Мы за нужное находимъ предписать слѣдущее: 1-е какъ отъ Синода нашего объявлено, что въ вѣдомствѣ его состоитъ такое количество дѣтей церковнослужительскихъ въ причетъ церковный неопределенныхъ, что за наполненіемъ всѣхъ праздныхъ мѣстъ можно часть сихъ излишнихъ обратить въ замѣну недостатка людей потребныхъ для дѣлъ по Намѣстничествамъ, а чрезъ то подастся имъ способъ къ собственному ихъ съ семействомъ содержанію и по мѣрѣ способности, исправности и прилѣжанія въ службѣ открытъ будетъ путь къ сопряженнымъ съ нею выгодамъ состоянію ихъ приличнымъ; равнымъ образомъ какъ Синодъ нена-ходитъ затрудненія и вразсужсденіи семинаристовъ ниже риторического класса, ненужпыхъ для занятія местъ духовныхъ, то и повелѣваемъ нашимъ генералъ- губернаторамъ, по сношеніямъ съ епархіальными архіереями изъ помянутыхъ излишнихъ церковно-служительскихъ дѣтей и семинаристовъ опредѣлять въ канцелярскія должности на точномъ основаніи штатовъ".

Въ силу сего указа, въ числѣ канцелярскихъ служителей Но-вороссійской и Азовской губерній явилось множество семинари-стовъ   изъ   Харькова   и   Переяслава,   изъ   Кіева   и   Чернигова.

1023

Кащенко и Яковлевъ, Романовскій и Яворскій, Михаилъ Катериничъ, г. Козельца соборнаго діакона сынъ, �?ванъ Авксентіевъ, священ-ническій сынъ изъ Китайгорода, Сокологорскій и множество другихъ, оставивъ семинарію, мелкими канцеляристами поступили въ граждан-скую службу, съ честію и со славою выдержали всѣ тяжкія испытанія на ней, дослужились высокихъ чиновъ и дворянства, честною, трудо-вою службою, бережливостію и аккуратностію въ жизни пріобрѣли себѣ и оставили въ наслѣдство дѣтямъ и внукамъ своимъ доброе имя и отличное состояніе.

Въ 1780 году и 1781 годахъ саранча истребила всякій хлѣбъ; засуха страшная; даже бурьяну небыло.

Въ ноябрѣ 1781 года состоялся высочайшій манифестъ о состав-леніи, по всей �?мперіи, общенародной ревизіи, переписи. Послѣ ревизіи, въ началѣ 1784 года появились точные, болѣе или менѣе вѣрные списки всѣхъ населенныхъ мѣстностей Новороссійскаго края, съ раздѣленіемъ ихъ на города, государственныя слободы, вла-дѣльческія села, хутора и проч. и съ показаніемъ количества земли и числа жителей мужеска и женска пола.

Въ августѣ 1783 года въ Херсонѣ открылась чума, а въ 1784 году распространилась по всему Новороссійскому краю.

7-го апрѣля 1783 года изданъ высочайшій манифестъ о принятіи Крымскаго полуострова, Тамани и всей Кубанской Области подъ Россійскую державу.

Въ концѣ 1784 года опаспая болезнь прекратилась. Въ генварѣ и февралѣ 1785 года, по приказу Потемкина и по распоряженію Епархіальнаго Начальства, въ Екатеринославскомъ Намѣстничествѣ во всѣхъ монастырскихъ, городскихъ и сельскихъ церквахъ служили благодарственныя Господу Богу молебствія за прекращеніе болѣзни и за спасеніе жизни отъ иаглой смерти.

Въ 1784—95 г.г. протопопы—Хандалѣевъ изъ Новомосковска и Павлограда, Сулима изъ Константинограда. Расевскій изъ Бахмута два раза въ годъ ѣздили въ Полтаву для сказыванія очередныхъ про-повѣдей.

"Состоящая въ Переволочанской крѣпости Воскресенія Господня

1024

церковь состроена 1713 года бывшимъ тогда коммендантомъ Нико-лаемъ Чичеринымъ на казенный счетъ, казенными людьми и изъ ка-зеннаго лѣса; иконостасъ и прочая утварь церковная таковымъ же коштомъ состроена; нынѣ (1780 года) пришла въ крайнюю обветша-лость и за сгнитіемъ основанія весьма входитъ въ землю; отъ чего ико-ностасъ большую терпитъ ломку и уже на одну сторону къ паденію клонится; почему священнослуженіе въ ней отправлять опасно." - На основаніи сего донесенія, по распоряженію Начальства, Воскресенская церковь въ 1784 году изъ крѣпости Переволочной перевезена въ Кизи-кирменъ, т. е. въ нынѣшній Бериславъ; тудаже переведенъ и священ-никъ сей церкви Петръ Стринскій.

Въ 1788 году зима была великая, лютая и жестокая.

Въ 1789 году ужасное и разорительное наводненіе.

Въ началѣ 1792 года пріобрѣтена отъ Порты новая обширная Очаковская Область, отъ Буга до Днѣстра. Въ вѣдѣніе Екатерино-славскаго Епархіальнаго Начальства поступили древніе монастыри на Очаковской степи—Пацацельскій, Роговскій и Гольмскій. Въ Дубос-сарахъ открыто духовное Правленіе.

Въ 1798 году и 1799 годахъ зима жестокая и лютая; саранча и за-суха; бурьяну небыло; голодъ; на людей моръ и на скотъ страшный падежъ.

1025

Переяславской   духовной   Консисторіи   справка   о   протопопіяхъ Новороссійской   губерніи   Елисаветградской   провинціи.

Преосвященному Іову Переяславскому.

"Въ силѣ Вашего Преосвященства опредѣленія, по справкѣ въ духовной Консисторіи явилось: за опредѣленіемъ въ 756 году въ Ели-саветской провинціи состоявшихъ церквей въ вѣдомство здѣшныя епархіи было тамо три протопопіи, именно: первая протопопія въ городѣ Елисаветѣ; въ оной протопопъ Іоаннъ Орловскій, указомъ Святѣйшаго Правительствующаго Синода опредѣленный; другая протопопія—Чернаго гусарскаго полку, которой тогда именовался Хорватовымъ гусарскимъ же, въ первой Новомиргородской ротѣ; во оной протопопъ Петръ Буличъ; третья протопопія Жолтаго гусар-скаго полку, кой тогда именовался Пандурскимъ гусарскимъ же, въ шанцѣ Крыловскомъ; во оной протопопъ Симеонъ Петровъ. А меж-ду тѣмъ въ разсужденіи нѣкоторыхъ къ Елисаветской провинціи надлежащихъ слободъ, разстояніемъ до двухъ сотъ верстъ состоя-щихъ, учреждено въ той протопопіи умершимъ преосвященнымъ Гер-васіемъ одно духовное, въ слободѣ Камянкѣ, намѣстническое Прав-леніе надъ десятью церквами для удобнѣйшаго исправленія указныхъ и другихъ дѣлъ; и надъ тѣми десятью церквами опредѣленъ Камян-ской же приходской священникъ Артемій Засимовичъ крестовымъ Наместникомъ; за учрежденіемъ означенныя Намѣстніи Камянскія въ Елисаветской протопопіи осталось тогда только всего тринадцать церквей. Другія жъ означенныя двѣ, Криловская и Новомирго-родская, протопопіи оставались безъ всякаго раздѣленія. А съ 765 года по учиненнымъ и Высочайше отъ Ея �?мператорскаго Величества конфирмованнымъ о Новороссійской губерніи штатамъ положено во всей губерніи быть одному протопопу въ крѣпости св. Елисаветы, гдѣ онаго тогда уже не было за отрѣшеніемъ по нѣкоторымъ обстоятельствамъ отъ той должности помянутаго протопопа Орлов-

`/,33.    55

1026

скаго; о чемъ покойный преосвященный Горвасій 766 г. генваря 2-го дня получиль отъ бывшаго тогда тамъ генералъ-маіора �?сакова пись-менное увѣдомленіе съ приложеніемъ имяннаго списка штата о духо-венствѣ и съ требованіемъ о переведеніи на праздное Елисаветское мѣсто бывшаго Новомиргородскаго протопопа Петра Булича, ежели пожелаетъ; а при томъ тогоже 766 г. іюня 16-го дня за полученіемъ изъ Святѣйшаго Синода указа состоявшагося по доношенію бывшаго тогда въ Новороссійской губерніи главнымъ командиромъ генерала-поручика Фонъ-Брандта, коимъ, по прочемъ, просилъ также о пере-веденіи означеннаго протопопа Булича въ Елисаветъ на праздное протопопское мѣсто; но въ разсужденіи его иностранства, чрезъ которое оной Буличъ не только россійскихъ государственныхъ зако-новъ и обрядовъ знать неможетъ, но и говорить по россійски мало знаетъ, какъ въ томъ указѣ точно изображено и велѣно Его Преосвя-щенсгву въ помянутую крѣпость св. Елисаветы на положенное по штату мѣсто протопопа опредѣлить, выбравъ изъ здѣшнихъ свя-щенниковъ по своему разсмотрѣнію къ тому достойнаго и къ Правле-нію духовныхъ дѣлъ способнаго, а предписаннаго протопопа Булича помѣстить на священническое мѣсто съ положеннымъ по штату священникамъ жалованьемъ, не отнимая только отъ него протопоп-скаго званія; отъ Его Преосвященства избранъ былъ на помянутое праздное протопопское мѣсто Бориспольской Рождество-Богороди-чной церкви священникъ, кой нынѣ тамже протопопомъ, Назарій Яворскій. Но до производства онаго Яворскаго въ чинъ протопопскій, послѣдовавшимъ къ Его Преосвященству изъ Святѣйшаго Синода то-гожъ 766 года іюля 4-го дня указомъ предписано: что помянутой генералъ-поручикъ Фонъ-Брандтъ на полученный изъ Святѣйшаго Синода указъ о выборѣ Его Преосвященству на положенное по штату въ крѣпости св. Елисаветы протопопское мѣсто достойнаго изъ священниковъ доношеніемь представилъ ко опредѣленію въ помя-нутую крѣпость на протопопское мѣсто и къ правленію духовныхъ дѣлъ состоявшаго до переформированія украинскихъ лаидмилицкихь полковъ   при   украинской   линіи,   а   по  переформированіи   оныхъ

1027

оставшагося за комплектомъ, но въ правленіи духовною Канцеляріею безъ жалованья, протопопа Симеона Сулиму. съ рекомендаціею при томъ о порядочномъ онаго протопопа состояніи и по его чину ис-правности и прилежности, а по оному представленію и рекомендаціи и отъ Святѣйшаго Синода о бытіи оному Симеону Сулимѣ въ показан-ной крѣпости протопопомъ и духовныхъ дѣлъ правителемъ,-тѣмъ Его Преосвященству указомъ предложено. Почему посланными отъ Его Преосвященства тогожъ года въ Святѣйшій Синодъ двумя доно-шеніями подъ резолюцію представлено, первымъ: не можноли оному протопопу Симеону Сулимѣ въ другой епархіи помѣститься, а на показанное мѣсто въ крѣпость св. Елисаветы произвесть въ прото-попа онаго избраннаго Его Преосвященствомъ ученаго въ Кіевской Академіи Рождество-Богородичной Бориспольской церкви священника Назарія Яворскаго; вторымъ: что прежде учрежден-ныя въ другихъ мѣстахъ, (кромѣ крѣпости св. Елисаветы) всѣ протопопіи и духовныя Правленія какъ прежде, такъ и нынѣ хотя и безъ жалованья, однако ради немалыхъ разстояній непремѣнно быть потребны, для того,что кромѣ другихъ духовныхъ поряд-ковъ и церковнаго благочинія, въ исправленіи указныхъ дѣлъ и въ присылкѣ оныхъ въ Консисторію здѣшную на положенные указами сроки обязаны, одному духовному Правленію и протопопу оной крѣпости надъ всѣми тѣми мѣстами управиться не можно. Но потому послѣдовавшимъ тогожъ года октября 11-го дня къ Его Преосвященству въ резолюцію указомъ велѣно; вышепрописаннымъ прежде учиненнымъ по доношеніямъ генерала-поручика Фонъ-Брандта Святѣйшаго Синода опредѣле-ніямъ и посланнымъ по нимъ къ Его Преосвященству указамъ быть въ своей силѣ; а протопопіи и духовныя Правленіи имѣть въ сход-ственность Высочайше конфирмованнаго отъ Ея �?мператорскаго Величества въ Новороссійской губерніи штата; и поелику означенный протопопъ Сулима со времени опредѣленія его на праздное Елиса-ветградское протопопское мѣсто не только никогда въ Елисаветъ не пріѣзжалъ и въ тамошнее духовное Правленіе не вступалъ, но и никакого о себѣ, куда надлежитъ, отзыва не учинилъ, и гдѣ онъ,

Ѵ.ЗЗ"

1028

и получаетъ ли по званію того мѣста протопопскому жалованье, и какое именно, изъ какихъ мѣстъ, или нѣтъ, и почему,—духовная Консисторія и малѣйшаго о томъ извѣстія не имѣла, что и по справ-кѣ съ опредѣленія Вашего Преосвященства точно явилось; за тѣмъ отъ Вашего Высокопреосвященства о всемъ томъ, и что изъ такого невступленія означеннаго протопопа Сулимы къ должности своей въ крѣпость св. Елисаветы, и не дачи о себя отзыву является его или нежеланіе, или небреженіе; жалованье жъ по тому мѣсту и по званію своему на счетъ Елисаветградской провинціальной канцеляріи изъ Екатерининской провинціальной канцеляріи получаетъ по сту двад-цати рублей, заступая только мѣсто другимъ, кои трудъ въ духовномъ Правленіи несутъ безъ всего напрасно,—Святѣйшему Синоду прошлаго 771 г. августа 18-го дня отпущеннымъ доношеніемъ представлено, съ прошеніемъ дозволенія на мѣсто онаго Сулимы въ крѣпость св. Елисаветы произвесть вновь изъ ученыхъ людей по необходимой надобности протопопа; а потому въ резолюцію Вашему Преосвященству послѣдовавшимъ указомъ велѣно, дабы онъ Сулима въ сходственность святыхъ правилъ при двухъ церквахъ болѣе не почитался, какъ по учиненнымъ справкамъ явилось, быть ему на основаніи прежнихъ Святѣйшаго Синода опредѣленій въ Елисаветской крѣпости, для чего его и отправить изъ Бѣлоградской въ здѣшнюю епархію; а ежели по какимъ обстоятельствамъ онъ, Сулима, въ Елисаветской крѣпости быть непожелаетъ, то о томъ Бѣлоградской духовной Консисторіи въ Кон-систорію Вашего Преосвященства дать знать; почему и объ опредѣленіи, въ мѣсто его, въ Елисаветградскую крѣпость другаго протопопа поступить Вашему Преосвященству по своему разсмотрѣнію. Іюня жъ 30-го сего 1772 года изъ Бѣлоградской духовной Консисторіи полученною промеморіею дано знать, что на указъ оной Консисторіи означенный протопопъ Сулима мая 31-го дня 772 года въ присланномъ репортѣ написалъ, что въ разсужденіи немолодыхъ его лѣтъ и по старости немалаго изнеможенія и частыхъ болѣзней въ Елисаветской крѣпости онъ, протопопъ Сулима,   быть   не   желаетъ.   Того   ради    о    всемъ   прописанномъ

1029

духовная  Консисторія Вашему  Преосвященству  представляетъ на архипастырское разсмотрѣніе". 1772 г. декабря 31 дня.

На основаніи сей справки настоятель Свято-Троицкой Елисавет-градской церкви, священникъ Павелъ Базилевичъ 1-го генваря 1773 года, произведенъ въ протопопскій чинъ для Елисаветградской про-винціи. Протопопу Елисаветградской провинціи, по штату положено 120 рублей въ годъ денежнаго жалованья, да земли отведено 180 десятинъ. Екатерининская провинціальная Канцелярія и Екатеринин-ское духовное Правленіе находились въ Водолагахъ; тамъже жилъ и протопопъ Симеонъ Сулима, не скудно владевшій тамо грунтами.

0 закрытіи Новороссійской губерніи духовныхъ Правленій

въ Намъстніи Камянской и въ протопопіяхъ Новомиргород-

ской и Крыловской.

Елисаветградской провинціи протопопъ Павелъ Базилевичъ 29-го мая 1773 года представилъ преосвященному Іову, епископу Переяслав-скому и Бориспольскому, бумагу слѣдующаго содержанія: "По силѣ Высочайше конфирмованнаго отъ Ея �?мператорскаго Величества 1765 года о Новороссійской губерніи штата и послѣдовавшаго, 1766 года іюня 16-го дня, изъ Святѣйшаго Правительствующаго Синода указа, велѣно быть во всей Елисаветградской провинціи одному протопопу, на какомъ основаніи я нижайшій сего 1773 года генваря 1-го дня въ Елисаветградскаго протопопа Вашимъ Преосвященствомъ произведенъ и грамотою настольною протопопскою утвержденъ. �? хотя, по силѣ онагожъ Святѣйшаго Синода указа слѣдуетъ быть одному во всей Елисаветградской провинціи протопопскому духовному Прав-ленію; точію и понынѣ еще состоящія въ Камянской намѣстіи, въ жел-томъ и черномъ гусарскихъ полкахъ духовныя Правленія непричислены

Ѵ233.   55

1030

къ вѣдомству духовнаго Елисаветградскаго Правленія. �? я безъ особливаго Вашего Преосвященства опредѣленія и указа причислить ихъ къ себѣ недерзая, Вашему Преосвященству въ силу указа подъ архипастырское благоразсмотрѣніе представляю, съ тѣмъ, что ежели повелѣно будетъ оныя Правленія причислить къ одному Елисавет-градскому Правленію, то я о учрежденіи по способности въ другихъ мѣстахъ къ скорѣйшему отправленію указныхъ дѣлъ, о намѣст-ничьихъ Правленіяхъ долженъ буду возъимѣть попеченіе. �? какъ то, по положенію четырехъ тамъ полковъ, четыремъ и намѣстніямъ быть надлежитъ, для того наипаче, дабы остановки тѣхъ указныхъ дѣлъ въ собраніи разномѣстно расположившихся, въ томъ числѣ репортицій и вѣдомостей остановки небыло и порядокъ надлежащій сохраняемъ былъ, - то гдѣ полковое Правленіе свою резиденцію имѣетъ, тамъ и намѣстніямъ быть заблагоразсуждается, а именно: Елисаветградскаго пикинернаго полку въ слободѣ Петриковке, которая состоитъ ркзсто-яніемъ отъ крѣпости св. Елисаветы за 50 верстъ, молдавскаго гусарс-каго полка въ шанце Павловскомъ разстояніемъ за 60 верстъ, жолтаго гусарскаго полка въ шанце Глинскомъ разстояніемъ за 70 вер., чернаго гусарскаго полка въ шанце Новомиргородскомъ разстояніемъ за 60 верстъ состоящихъ. А за послѣдованіемъ о томъ архипастырской резолюціи, и о избраніи, по согласію священства, въ намѣстники старательство отъ моего Правленія имѣетъ быть учинено и будетъ представлено на благоразсмотрѣніе архипастырское".

На этомъ доношеніи резолюція преосвященнаго Іова отъ тогоже 29-го мая послѣдовала таковая: "Какъ по конфирмованному штату положено быть во всей Елисаветградской протопопіи одному прото-попу Елисаветградскому,—а потому и послѣдовавшимъ изъ Свя-тѣйшаго Синода указомъ, въ отмѣну представленія антецессора нашего, преосвященнаго епископа Гервасія, велѣно быть одному Правленію; то и быть нынѣ одному только духовному Правленію Елисаветградскому; прописанныя-же три, нынѣ имѣющіяся, духовныя Правленія отста-вить, а на мѣсто оныхъ быть въ прописанныхъ четырехъ полковъ ро-тахъ, намѣстничьимъ Правленіямъ, во всемъ отъ духовнаго Елисаветград-

1031

скаго Правленія зависящимъ, въ который и намѣстниковъ изъ людей достойныхъ и надежныхъ къ правленію выбрать и представить. А имѣющіяся въ бывшихъ трехъ Правленіяхъ дѣла, всѣ отобрать отъ правителей по реэстру и экстрактамъ.

Во исполненіе сей резолюціи у протопопа Елисаветградской про-винціи Павла Базилевича были намѣстники:

Шанца Глинскаго священникъ Василій Скибинскій, пожалованъ въ намѣстничій чинъ 7-го мая 1775 года для Жолтаго гусарскаго полка, на мѣсто бывшаго Крыловскаго духовнаго Правленія;

Шанца Павловскаго священникъ Андрей Зеньковскій, пожалованъ въ намѣстничій чинъ 30-го іюня 1775 года для Молдавскаго гусарскаго полка;

�? шанца Новомиргородскаго священникъ Василій Россинскій, пожалованъ въ намѣстничій чинъ 1-го сентября 1775 г. для Чернаго гусарскаго полка.

Объ учрежденіи Протопопіи въ Кременчугъ, какъ въ главномъ городъ Новороссійской губерніи.

Кіевскій генералъ-губернаторъ, Новороссійской губерніи главный командиръ Феодоръ Матвѣевичъ Воейковъ отъ 17 дека-бря 1773 года писалъ къ преосвященному Гавріилу, митрополиту Кіевскому: "находящійся въ Кременчугѣ господинъ генералъ-маіоръ Чертковъ, репортомъ ко мнѣ представляетъ, что по штату Новороссійской губерніи въ крѣпости св. Елисаветы, положенъ протопопъ, ему въ годъ жалованья 120 руб., священниковъ два, каждому по 60 руб., два діакона, каждому по 30 руб., на какомъ окладѣ и состоятъ тамъ оные члены; сверхъ того, безъ полученія изъ суммы Новороссійской губерніи жалованья, есть, въ Миргоро-дѣ и Крыловѣ, а Екатерининской провинціи въ Водолагахъ и въ Ѵ233`

1032

Кобелякахъ протопопы; тамошнеежъ мѣсто, т. е. Кременчугъ, будучи губернскимъ городомъ, протопопа не имѣетъ; почему и полагаетъ, что оный для тамошнего всей губерніи первенствующаго города потребенъ. За способнаго же и достойнаго въ томъ чинѣ къ церквѣ Спаса Преображенія, которую если благоугодно будетъ, опредѣлить соборною, признаетъ новой Днепровской линіи Наместника Евфима Савурскаго, бывшаго прежде въ тамошней Спаса Преображенія церквѣ діакономъ, котораго хорошія поведенія обще съ искуствомъ въ церковныхъ поученіяхъ и мнѣ довольно свѣдомы. А какъ прото-попу безъ діакона въ церковномъ служеніи быть не прилично, то и желаетъ, чтобъ въ тотъ чинъ находящійся при той Спаса Преобра-женія церквѣ исправной, попечительной и трезваго срстоянія дьячекъ йванъ Кущъ посвященъ былъ. Я будучи съ мнѣніемъ его г. генералъ-маіора согласенъ, а при томъ и за нужное находя тамъ, въ Кремен-чугѣ, яко въ первенствующемъ губернскомъ городѣ протопопу быть, Вашего Преосвященства покорно прошу о посвященіи сихъ представ-ляемыхъ—намѣстника Евфима въ протопопы, а дьячка �?вана во діакона, Вашего архипастырскаго благословенія; что же слѣдуетъ до ихъ содержанія, то имъ опредѣлено будетъ жалованья въ годъ, протопопу по 150 руб. въ годъ, діакону по 40 руб., почему они и не должны вступаться до приходовъ тамошнихъ священниковъ, коими они до учрежденія тамъ Новороссійской губерніи пользовались, но состоять будутъ особо при губерніи, имѣя прихожанъ только положенныхъ по штату той губерніи и бываемыхъ при воинскихъ командахъ чиновъ, да сверхъ того, протопопъ долженъ употребляемь быть къ увѣщанію случающихся по канцеляріи Новороссійской губер-ніи колодниковъ. Что по сему Ваше Преосвященство учинить изволи-те, меня прошу не оставить безъ увѣдомленія".

Въ силу сего ходатайства и сей просьбы генералъ-аншефа, Кіев-скаго генералъ-губернатора, Новороссійской губерніи главнаго командира Феодора Матвѣевича Воейкова, Преображенская церковь въ г. Кременчугѣ   наименована  соборною, дьячекъ �?ванъ Кущъ

1033

произведенъ во діакона, а Днѣпровской линіи Александровской крѣ-пости Покровской церкви священникъ—намѣстникъ Евфимъ Савур-скій переведенъ изъ Бѣлгородской епархіи въ Кіевскую и въ маѣ мѣ-сяцѣ 1774 года произведенъ въ Кіевѣ въ санъ Кременчугскаго прото-попа; и въ г. Кременчугѣ, такимъ образомъ, открыта главная прото-попія Новороссійской губерніи, съ цѣлымъ округомъ подчиненныхъ вѣдомству и правленію ея церквей и приходовъ. Нужно, впрочемъ, замѣтить, что наместиія въ Кременчугѣ существовала нѣсколько раньше сего. Въ Кременчугѣ давно учреждено главное Управленіе Новороссійской губерніи; а церкви между тѣмъ и духовенство состояли въ вѣдѣніи Сорочинской протопопіи, въ Голтвѣ. Во вни-маніи къ сему обстоятельству, 1772 года въ Кременчугѣ открыта наместнія для отправленія духовныхъ письменныхъ дѣлъ. Намѣстни-комъ опредѣленъ Кременчугской Преображенской церкви священ-никъ Алексѣй Савичъ, въ Академіи необучавшійся, но по засвидѣ-тельствованію Сорочинской протопопіи духовнаго Правленія, канце-лярскуюу добре ведущій.

По учрежденіи въ Кременчугѣ протопопіи, причислены къ ней слѣдующіе приходы: протопопіи Кобелякской.

Въ городѣ Кобелякахъ церковь Покрова Пресвятыя Богородицы, дворовъ 45, бездворныхъ хатъ 26.

Въ томъ же городѣ Кобелякахъ церковь Архангела Михаила, дво-ровъ 39, бездворныхъ хатъ 17.

Въ томъ же городѣ Кобелякахъ церковь св. великомученика Георгія, дворовъ 44, бездворныхъ хатъ 84.

Въ томъ же городѣ Кобелякахъ церковь Преображенія Господня, дворовъ 56, бездворныхъ 40.

Въ ономъ же городѣ Кобелякахъ церковь святыя великомученицы Параскевы, дворовъ 26, бездворныхъ хатъ 15.

Въ томъ же городѣ Кобелякахъ церковь Успенія Пресвятыя Богородицы, дворовъ 32, бездворныхъ хатъ 14.

Въ томъ же городѣ Кобелякахъ церковь Рождества Пресвятыя Богородицы, дворовъ 31, бездворныхъ хатъ 12.

1034

Въ ономъ же городѣ Кобелякахъ церковь святителя Христова Николая, дворовъ 14, бездворныхъ хатъ 4.

Въ томъ же городѣ Кобелякахъ, церковь Живоначальныя Тройцы, дворовъ 47, бездворныхъ хатъ 18.

Въ селѣ Горѣшныхъ Млинахъ церковь Вознесенія Господня, дво-ровъ 11.

Въ мѣстечкѣ Соколкѣ церковь Покрова Пресвятыя Богородицы, дворовъ 34, бездворныхъ хатъ 15.

Въ томъ же мѣстечкѣ Соколкѣ церковь Іоанна Богослова, дво-ровъ 34, бездворныхъ хатъ 9.

Въ томъ же мѣстечкѣ Соколкѣ церковь Рождества Пресвятыя Богородицы, дворовъ 40, бездворныхъ хатъ 9.

Въ томъ же мѣстечкѣ Соколкѣ церковь святителя Николая, дво-ровъ 48, бездворныхъ хатъ 10.

Въ томъ же мѣстечкѣ Соколкѣ, церковь Богоявленія Господня, дворовъ 46, бездворныхъ хатъ 28.

Въ селѣ Лучкахъ церковь Воздвиженская, дворовъ 19, бездворныхъ хатъ 4.

Въ мѣстечкѣ Кишенкѣ церковь Успенская, дворовъ 29, бездвор-ныхъ хатъ 21.

Въ мѣстечкѣ Кишенкѣ церковь Михайловская, дворовъ 39, без-дворныхъ хатъ 35.

Въ томъ же мѣстечкѣ Кишенкѣ церковь Преображенская, дворовъ 20.

Въ ономъ же мѣстечкѣ Кишенкѣ церковь Николаевская, дворовъ 53, бездворныхъ хатъ 33.

Въ мѣстечкѣ Переволочной церковь Воскресенская, дворовъ 8, бездворныхъ хатъ 3.

Въ томъ же мѣстечкѣ Переволочной церковь Николаевская, дворовъ 18, бездворныхъ хатъ 5.

Въ томъ же мѣстечкѣ Переволочной церковь Преображенская, дворовъ 26, бездворныхъ хатъ 9.

Въ томъ же мѣстечкѣ Переволочной, церковь Рождества Пресвя-тыя Богородицы, дворовъ 28, бездворныхъ хатъ 12.

1035

Въ селѣ Хандалѣевкѣ церковь Покровская, дворовъ 23, бездворныхъ хатъ 23.

Въ мѣстечкѣ Келебердѣ церковь Преображенская, дворовъ 35, бездворныхъ хатъ 18.

Въ томъ же мѣстечкѣ Келебердѣ церковь Николаевская, дворовъ 58, бездворныхъ хатъ 21.

Въ томъ же мѣстечкѣ Келебердѣ церковь Покровская, дворовъ 36, бездворныхъ хатъ 9.

Въ томъ же мѣстечкѣ Келебердѣ церковь Троицкая, дворовъ 60, бездворныхъ хатъ 14.

Въ томъ же мѣстечкѣ Келебердѣ, церковь Рождества Богородицы, дворовъ 60, бездворныхъ хатъ 12.

Въ ономъ же мѣстечкѣ Келебердѣ церковь Михайловская, дво-ровъ 42, бездворныхъ хатъ 14.

Въ селѣ Пришибѣ церковь Вознесенская, дворовъ 50, бездвор-ныхъ хатъ 14.

Въ селѣ Бригадировкѣ церковь св. Апостола Тимофея, дворовъ 22.

Протопопіи Сорочинской:

Въ городѣ Кременчугѣ церковь Преображенская, дворовъ 99.

Въ томъ же городѣ Кременчугѣ церковь Успенская, дворовъ 60.

Въ мѣстечкѣ Власовкѣ церковь Преображенія Господня, дворовъ 30.

Въ томъ же мѣстечкѣ Власовкѣ церковь Рождества Пресвятыя Богородицы, дворовъ 32.

Въ селѣ Богомоловкѣ церковь св. Живоначальныя Тройцы, дворовъ 43.

Въ селѣ Недогарскомъ церковь св. Живоначальныя Троицы, дво-ровъ 46.

Какъ Кременчугъ съ духовнымъ Правленіемъ, такъ и всѣ при-писанные къ нему приходы и церкви до 1775 г. состояли въ вѣдом-ствѣ Кіевской епархіи; а съ этого времени, по открытіи Славенской и Херсонской епархіи, съ 1776 г., вошли въ составъ сей послѣдней.

1036

Отъ 25 апрѣля 1790 г., князь Потемкинъ изъ Яссъ писалъ пре-освященному Амвросію Екатеринославскому: "Находящагося въ Кременчугѣ протопопа Евфимія Савурскаго Ваше Преосвященство покорнѣйше прошу опредѣлить въ новозаводимый на �?нгулѣ городъ Николаевъ, которому и приказать тамъ явиться къ г. статскому совѣтнику и кавалеру Фалѣеву".

Церкви Новомиргородскаго духовнаго Правленія, вгдомства протоіерея Петра Булйча

Въ 1772 году къ Новомиргородскому духовному Правленію, вѣдомства протоіерея Петра Булича, принадлежали:

1. Чернаго гусарскаго полка роты  1-й шанца Новомиргородскаго
   церковь соборная св. Николая; при ней самъ Буличъ, съ 1756 года;
2. Тойже роты церковь Архангела Михаила, при ней священникъ
   Симеонъ Паскаленко, съ грамотою 1758 года;
3. роты 2-й шанца Печки церковь Успенская; при ней священникъ
   Василій Константиновъ, съ усыновительною грамотою 1758 г. и Андрей
   Николаевъ съ грамотою тогоже 1758 года;
4. роты 3-й шанца Петровоостровскаго церковь Преображенская; при
   ней священникъ Григорій Феодоровъ съ грамотою 1772 года;
5. роты 4-й шанца Надлака церковь св. Николая; при ней священникъ
   �?ванъ Васильевъ съ грамотою 1758 года;
6. роты 5-й шанца Калшболотскаго церковь Вознесенская; при ней
   цѣлопарахіальный священникъ Іоаннъ Лаленко съ грамотою 1772 года;
7. роты 6-й шанца Семлека церковь Архангела Гавріила; при ней
   священникъ Симеонъ Зеленскій съ грамотою 1765 года;
8. роты 7-й шанца Архапгельскаго церковь Архангела Михаила; при ней
   священникъ Феодоръ Садоцкій съ усыновительною грамотою 1763 года;

1037

9)        роты 8-й шанца Мартоноши церковь св. великомученика
Георгія;   при   ней   цѣлопарахіальный   настоятель,   священникъ
Леонтій Саввинъ съ грамотою 1759 года; здѣсь проживалъ съ 1764
года молдавской націи села Гольмы священникъ Іоаннъ Хмѣль-
ницкій        

10. роты 9-й шанца Панчова церковь св. Николая Чудотворца;
    при ней священникъ Іоаннъ Васильевъ съ грамотою 1760 года.
11. роты 10-й шанца Канишскаго церковь св. трехъ святителей;
    при ней священникъ Симеонъ Богославскій съ грамотою 1765 года;
12. роты 11-й шанца Сентова или Сенты церковь Сошествія св.
    Духа; при ней священникъ Іоаннъ Балицкій; здѣсь былъ Венгерскій
    гусарскій полкъ.
13. роты 12-й шанца Вуковарскаго церковь св. великомученика
    Димитрія; при ней священникъ Даміанъ Васильевъ съ грамотою
    1759 года и священникъ Афанасій Яковлевъ съ грамотою 1760 года;
14. роты 13-й шанца Федварскаго церковь св. апостоловъ Петра
    и Павла; при ней священникъ Яковъ Орловскій съ грамотою 1771
    года; въ шанцѣ болѣе 150 дворовъ. 1769 года во время непріятель-
    скаго нападенія, священникъ Савва Константиновъ убитъ Татара-
    ми, а жена его съ малымъ сыномъ взята въ плѣнъ и продана въ
    Константинополь; въ мартѣ 1775 года возвратилась и не нашла
    ни дома, ни имущества        
15. роты 14-й шанца Суботицы церковь Срѣтенія Господня;
    при ней священникъ Григорій Цинтиловичъ съ грамотою 1758 года
    отъ преосвященнаго Гервасія Переяславскаго;
16. роты 15-й шанца Цыбулевскаго церковь Покрова Пресвятыя
    Богородицы; при ней священникъ Феодоръ Андреевъ съ грамотою
    1761 года отъ преосвященнаго Гервасія Переяславскаго.
17. роты 16-й шанца Мошорина церковь Воздвиженія Креста
    Господня; при ней священникъ Іоаннъ Богдановичъ съ грамотою
    1771 года; 121 дворъ;

1038

18. слободы новоосаженной �?ваницкой церковь Покрова Пре-
    святыя Богородицы; при ней священникъ Самуилъ Костѣнскій съ
    грамотою 1768 года отъ преосвященнаго Гервасія.
19. слободы Новой Виски церковь Рождества св. Іоанна Пред-
    течи; при ней священникъ Іоаннъ Даниловъ съ грамотою 1763 года
    отъ преосвященнаго Гервасія Переяславскаго.

ВЪДОМОСТЬ

0 числъ церквей Елисаветградской протопопіи въ мъстечкахъ, ротахъ и слободахъ. Сентября 1774 года.

Въгородѣ крѣпостисвятыяЕлисаветы:

Внутри крѣпости церковь Живоначальныя Троицы, казенная, деревянная, устроена во время заложенія крѣпости, до разрѣшенія— "подвальчикъ" объ одномъ престолѣ, а по прожекту положено быть о трехъ престолахъ.

Тамъ же, на подолѣ предградская Успенская церковь о трехъ лрестолахъ,—главный престолъ—Успенія Богоматери, съ правой стороны Варвары великомученицы, а съ лѣвой—святаго Николая Чудотворца,—вновь строющаяся; упомъ. 1756 года.

Тамъ же церковь греческая предградская, деревянная, о двухъ престолахъ,—главный Владимірской Божіей Матери, а съ другой стороны — великомученицы Екатерины; упом. 1762 года.

Тамъ же форштатская церковь, деревянная, однопрестольная, во имя Знаменія Божіей Матери; упом. 1759 года.

1039

Въ Елисаветградскомъ пикинерномъ полку:

Въ 1-й ротѣ Мурзинской церковь деревянная, однопрестольная, во имя св. Николая Чудотворца.

Во 2-й ротѣ Головковкѣ, Бешкѣ тожъ, церковь деревянная, однопрестольная, во имя св. Живоначальныя Троицы.

Въ 3-й ротѣ Аврамовкѣ Трехсвятительская, деревянная, одно-престольная.

Въ 4-й ротѣ Куколовкѣ деревянная, однопрестольная, строится во имя Архистратига Михаила.

Въ 5-й ротѣ Краснокамянской вновь строится, деревянная, во имя Рождества Пресвятыя Богородицы, однопр кой деревянная, однопрестольная во имя св. и прав. Симеона Богопріимца и Анны пророчицы.

Тамъ же форштадская, деревянная, однопрестольная, во имя Преображенія Господня.

Въ 9-й ротѣ Днѣпровокамянкѣ—деревянная, однопрестоль-ная, во имя святаго Николая Чудотворца.

Въ 10-й ротѣ Бородаевкѣ,—деревянная, однопрестольная, во имя Покрова Богоматери.

Въ 11-й ротѣ Домоткановской,—деревянная, однопрестольная, во имя Архистратига Михаила.

Въ 12-й ротѣ Омельницкой, Лиховкѣ,—деревянная, однопре-стольная, во имя Живоначальныя Троицы, обветшалая.

Въ 13-й ротѣ Попельнастовской,—деревянная, однопрестоль-ная, во имя святаго Іоанна Богослова.

Въ 14-й ротѣ Дереевской—деревянная, однопрестольная, во имя Вознесенія Господня.

Въ 15-й ротѣ Калужинской—деревянная, однопрестольная, во имя Успенія Богоматери.

1040

Въ 16-й ротѣ Куцоловской—деревянная, однопрестольная, во имя св. Николая Чудотворца.

Въ 17-й ротѣ Спасовой—деревянная однопрестольная, во имя Архистратига Михаила, строится.

Въ 18-й ротѣ Вершинокамянской—деревянная, однопрестоль-ная, во имя св. Николая Чудотворца.

Въ 19-й ротѣ Новоаджамской церкви нѣтъ, а приписана къ— 20-й ротѣ Аджамкѣ, въ коей церковь деревянная, строится въ честь Преображенія Господня, а на хорахъ новоаджамскими прихожа-нами строится въ честь Покрова Богоматери.

Въ Черномъ гусарскомъ полку:

Шанца Новомиргородскаго.

Въ 1-й ротѣ церковь соборная, каменная, однопрестольная, во имя св. Николая Чудотворца.

Тамъ же купеческая, деревянная, однопрестольная, во имя Рождества Пресвятыя Богородицы.

Тамъ же на форштатѣ—деревянная, однопрестольная, во имя Архистратига Михаила.

Въ 2-й ротѣ шанца Печки—деревянная однопрестольная, во имя Успенія Богоматери.

Въ 3-й ротѣ шанца Петроостровскаго—деревянная, однопре-стольная, во имя Преображенія Господня.

Въ 4-й ротѣ шанца Надлака—деревянная, одноштатная, во имя Николая Чудотворца.

Въ 5-й ротѣ шанца Калниболотскаго, деревянная, однопре-стольная, во имя Вознесенія Господня.

Въ 6-й ротѣ шанца Семлика,—-деревянная, однопрестольная, соборъ Архангела Гавріила.

Въ 7-й ротѣ шанца Архангельска—деревянная, однопре-стольная, во имя Архистратига Михаила.

1041

Тамъ же подъ колокольнею-деревянная, однопрестольная, во имя св. великомученицы Варвары.

Въ 8-й ротѣ шанца Мартоноши-деревянная, однопрестольная, во имя св. великомученика Георгія Побѣдоносца.

Въ 9-й ротѣ шанца Панчева-деревянная, двухпрестольная, достроивается, во имя св. Николая Чудотворца, а на хорахъ-въ честь Покрова Богоматери.

Въ 10-й ротѣ шанца Каниша-деревянная, однопрестольная, во имя Трехъ Святителей.

Въ 11-й ротѣ шанца Сенты-деревянная, однопрестольная, во имя Сошествія Святаго Духа.

Въ 12-й ротѣ шанца Вуковарскаго-деревянная, однопрестольная, во имя великомученика Димитрія,

Въ 13-й ротѣ шанца Федварскаго-деревянная, однопрестольная, во имя св. верховныхъ апостоловъ Петра и Павла.

Въ 14-й ротѣ шанца Суботицкаго-деревянная, однопрестольная, достроивается, во имя Срѣтенія Господня.

Въ 15-й ротѣ шанца Цыбулева-деревянная, однопрестольная, достроивается, во имя Покрова Богоматери; упом. въ 1732 г.

Въ 16-й ротѣ шанца Мошорина-деревянная, однопрестольная, во имя Воздвиженія Креста Господня.

Въ слободѣ �?ванковахъ-деревянная, однопрестольная, во имя Покрова Богоматери.

Въ слободѣ полковника князя Баратова-деревянная, однопре-стольная, во имя св. и праведн.  Симеона Богопріимца.

Въ слободѣ Михайловкѣ маіора Дика-деревянная однопре-стольная, во имя Архистратига Михаила.

Въ слободѣ Государевой, Хорватовой Вискѣ, деревянная, одно-престольная, во имя Рождества св. Іоанна Предтечи.

Въ Жолтомъ гусарскомъ полку:

Въ 1-й ротѣ шанца Крюковскаго церковь деревянная, одно-престольная, во имя Покрова Богоматери; упом. 1764 года.

і і

1042

Во 2-й ротѣ шанца Табуришскаго—деревянная, однопре-стольная, во имя св. Архистратига Михаила; упом. 1764 года.

Въ 3-й ротѣ шанца Крыловскаго—деревянная, однопрестольная, во имя Покрова Богоматери; упом. 1761 года.

Тамъ же деревянная соборная, однопрестольная, во имя Успенія Богоматери; упом. 1757 года.

Въ 4-й ротѣ шанца Камянопотоцкаго—деревянная, однопре-стольная, во имя Преображенія Господня; упом. 1767 года.

Въ 5-й ротѣ шанца Зимунскаго, деревянная, однопрестольная, во имя Успенія Богоматери.

Въ 6-й ротѣ шанца Павлишскаго, деревянная, однопрестольная, вновь строится во имя Срѣтенія Господня.

Въ 7-й ротѣ шанца Чонграда, деревянная, однопрестольная, во имя св. великомученика Георгія Побѣдоносца; упом. 1759 г.; пере-несена съ острова Андрусевскаго, на ръ Тясьминѣ; здѣсь былъ Маке-донскій гусарскій полкъ.

Въ 8-й ротѣ шанца Бершадскаго, Нестеровки, деревянная, одно-престольная, во имя Рождества Богоматери; упом. окъ 1740 г.

Въ 9-й ротѣ шанца Глинскаго деревянная, однопрестольная, во имя Архистратига Михаила.

Въ 10-й ротѣ шанца Диковскаго, деревянная, однопрестольная, во имя Богоявленія Господня.

Въ 11-й ротѣ шанца Дмитровскаго—деревянная, однопре-стольная, во имя Успенія Богоматери.

Въ 12-й ротѣ шанца Бечіи,—деревянная, однопрестольная, во имя св. Николая Чудотворца.

Въ 13-й ротѣ шанца Вараждина—деревянная, однопрестольная, во имя Живоначальныя Троицы.

Въ 14-й ротѣ шанца Головаца—деревянная, однопрестольная, во имя св. Николая Чудотворца.

Въ 15-й ротѣ шанца Яновскаго—деревянная, однопрестольная, во имя Рождества Іоанна Предтечи.

Въ 16-й ротѣ шанца Шолмоша, Стецѣевки, деревянная, однопре-стольная, во имя св. Николая Чудотворца.

1043

Въ слободѣ Государевой Калантаевкѣ—деревянная, однопре-стольная, во имя Покрова Богоматери.

Въ слободѣ Шевской, губернатора Кіевскаго Воейкова Бого-явленской, деревянная, однопрестольная, во имя Богоявленія Гос-подня.

Въ слободѣ Онуфріевкѣ—деревянная, однопрестольная, во имя св. и праведнаго Спиридона; упом. 1763 года.

Въ Уховкѣ деревянная, заложенная подъ монастырь, во имя Преображенія Господня, а придѣлъ—въ честь святителя Христова Николая, въ которомъ по благословенію преосвященнаго Гервасія, и поднесъ священнодѣйствуется; 1771 — 74 г.г. здѣсь жилъ и умеръ архимандритъ, знаменитый Софроній Доброшевичъ.

Въ слободѣ Васильевкѣ деревянная, однопрестольная, во имя препод. Василія �?сповѣдника, Еп. Парійскаго.

Въ Молдавскомъ гусарскомъ полку:

Въ 1-й ротѣ шанца Павловскаго—деревянная, однопрестольная, вновь строится во имя св. великомученика Георгія Побѣдоносца; тутъ же походная церковь во имя св. Архистратига Михаила.

Во 2-й ротѣ шанца Виски—деревянная, однопрестольная, во имя Преображенія Господня; упом. 1761 года.

Въ 3-й ротѣ шанца Пещанобродскаго церкви не имѣется, а только часовня.

Въ 4-й ротѣ шанца Чернотаилыцкаго церкви не имѣется. а только часовня.

Въ 5-й ротѣ шанца Терновскаго церковь деревянная, однопре-стольная, во имя святителя Христова Николая.

Въ 6-й ротѣ шанца �?нгульскаго—деревянная, однопрестольная, во имя Живоначальныя Троицы.

Въ 7-й ротѣ шанца Добрянскаго—деревянная, однопрестольная, во имя Рождества Богоматери; упом. 1760 года.

Въ 8-й ротѣ шанца Синюхобродскаго церкви не имѣется, а только часовня.

1044

Въ 9-й ротѣ шанца Липняжскаго—деревянная, однопрестольная, во имя Успенія Богоматери.

Въ 10-й ротѣ шанца Плетеноташлыцкаго—деревянная, одно-престольная, во имя святителя Христова Николая.

Въ 11-й ротѣ шанца Лысогорскаго церкви не имѣется, а только часовня.

Въ 12-й ротѣ шанца Сухоташлыцкаго церкви не имѣется, а только часовня.

Въ 13-й ротѣ шанца Тишковскаго церковь деревянная, однопре-стольная, во имя Покрова Богоматери.

Въ 14-й ротѣ шанца Грузскаго—деревянная, однопрестольная, во имя Покрова Богоматери.

Въ 15-й ротѣ шанца Ольшанскаго церкви не имѣется, а только часовня.

Въ шанцѣ Екатеринославскомъ, онъ же и Орелъ, церкви не имѣется, а только часовня.

1045

0 числъ церквей Павлоградскаго духовнаго Правленія и

о количествъ приходскихъ дворовъ при нихъ и служащаго

духовенства. 1784 года іюля 6 дня.

1046

1048

Въ      слободѣ Михайловкѣ.

Въ      слободѣ Григорьевкѣ.

Въ      слободѣ Васильковкѣ.

�?того въ Пав-лоградскомъ уѣз-дѣ.

Въ Херсонисѣ Таврическомъ: Въ крѣпости Энико-льской.

Въ крѣпости Керченской.

Церковь Пре-ображенская, по-строена и освяще-на 1782 года 2 ап-рѣля.

Церковь свят. великомученика Георгія Побѣдо-носца, построена и освящена 1783 года 2 ноября.

Церковь Воз-несенская, пост-роена и освящена 1782 года 18-го ап-рѣля.

Церквей 9.

Церковь Успен-ская, когда постро-ена,—выправки учи-нить неоткуда.

Церковь свят. Іоанна Предтечи; когда построена, —выправки учи-нить неоткуда.

150

81

133

1384

31

Свящ.    Іаковъ Кошевскій. . . .

Свящ.   Косьма
Наумовъ        

Свящ. Василій Покволитый.. .

Пономарь Ва-силій Шевченко. . .

Священниковъ 12, въ томъ числѣ заштатный Фаль-ковъ на діакон-скомъ мѣстѣ.

Церковнослуж. 7.

Свящ. одинъ
Максимъ Стано-
вичъ        

Свящ. одинъ Димитрій   Трипо-

лита.

32

36

35 15

50

49

1049

ВЪДОМОСТЬ

0 числъ градскихъ и сельскихъ церквей Славянскаго уъзда

1795 года.

1. Города Славянска церковь Воскресенская.
   Протоіерей Григорій Калиновичъ.     •
   Присутствующій священникъ Стефант; Вербицкій.
   Священникъ Стефанъ Квасовскій.
2. Города Славянска церковь Введенская.
   Священникъ Сгефанъ Бажанскій.
   Священникъ Даміанъ Лѣваревъ.

3)        Славянскаго уѣзда; села Райгородка церковь Михайло-Архан-
гельская.

Священникъ Евстафій Тригубовъ. Священникъ Іосифъ Погорѣловъ.    •..;•..

4)        Славянскаго уѣзда, села Шабельковки церковь Угодника и
Чудотворца Христова Николая.

Священникъ Димитрій Щербинскій.

5)        Славянскаго уѣзда, села Знаменскаго церковь Знаменія Пресвя-
тыя Богородицы.

Священникъ Стефанъ Юхновскій.

6)        Славянскаго уѣзда, села Прелестнаго церковь во имя святителя
Василія Великаго.

Священникъ Василий Еннатскій.

7)        Славянскаго уѣзда, села Приволья церковь во имя Архангела
Михаила.

Священникъ Григорій Евстафіевъ.

8)        Славянскаго уѣзда, села Пашковки церковь во имя свят. Іоанна
Предтечи и Крестителя Господня. .

Священникъ Андрей Щепинскій.

9)        Славянскаго уѣзда, села Барвѣнкиной Стѣнки церковь во имя
св. великомученика Георгія.

34. 55

1050

Священникъ Іоаннъ Хоцынскій. Священникъ Іоаннъ Александровъ.

10)        Славянскаго уѣзда, села Грушевахи церковь во имя святителя и
Чудотворца Николая.

Священникъ Алексѣй Александровъ.

11)        Славянскаго уѣзда, села Александровки церковь во имя Бла-
говѣрнаго князя Александра Невскаго.

Священникъ Савелій Литвиненко.

12)        Славянскаго уѣзда, села Княгинина Лимана церковь Рожде-
ство-Богородицкая.

Священникъ Андрей Спѣвакъ.

13)        Славянскаго уѣзда, села Рождественскаго церковь Рождество-
Богородицкая.

Священникъ Іосифъ Нѣмчиновъ.

14)        Славянскаго уѣзда, села Дмитровки церковь Покровская.
Въ селѣ: помѣщикъ Дмитрій Іевлѣвъ.

Дьячекъ �?гнатій Михайловъ.

15)        Славянскаго уѣзда, села Алексѣевскаго церковь Рождество-
Богородицкая.

Священникъ Поликарпъ Пересыпкинъ. Священникъ Прокопій Бутовъ.

16. Славянскаго уѣзда, села Михайловскаго церковь Троицкая.
    Священникъ Василій Копѣйчикъ.
17. Славянскаго уѣзда, села Лозовенки церковь Козмодаміанская.
    Священникъ Захарій Іосифовъ.

18)        Славянскаго уѣзда, села  Петровскаго  церковь  Преобра-
женская.

Священникъ Николай Васильковскій.

19)        Славянскаго уѣзда, села Веревкинаго церковь Николаевская.
Священникъ Афанасій Гнипо.

20)        Славянскаго уѣзда, села  Протопоповки церковь Екатери-
нинская.

Священникъ Даніилъ Варвинскій. Свяшенникъ Іосифъ Полянскій.

1051

21. Славянскаго уѣзда, села Гусаровки церковь Троицкая.
    Священникъ Іоаннъ Бѣлогорскій.
22. Славянскаго уѣзда, села Мѣловаго церковь Николаевская.
    Священникъ Прокопій Богословскій.

23)        Славянскаго уѣзда, села Шебелинки церковь Архангело-Ми-
хайловская.

Священникъ Макаръ Булгаковъ.

24. Славянскаго уѣзда, села Нижняго Бишкина церковь Покров-
    ская.
25. Славянскаго уѣзда, села Верхняго Бишкина церковь Архан-
    гело-Михайловская.

26)        Славянскаго уѣзда, села Маякъ церковь Покровская.
Священникъ Николай Романовскій.

27)        Славянскаго уѣзда, села Бѣлянскаго церковь во имя св. Апо-
стола, Архидіакона Стефана.

Священникъ Алексѣй Полонскій.

17-го іюня 1799 года старообрядческаго Корсунскаго монастыря настоятель Іоасафъ представилъ преосвященному Гавріилу, митро-политу Новороссійскому и Днѣпровскому прошеніе, въ коемъ; писалъ:

"Святѣйшему правительствующему Синоду довольно извѣстно, изъ послѣдовавшаго отъ покойнаго преосвященнаго архіепископа Амвросія, бывшаго Екатеринославскаго, въ Святѣйшій Синодъ въ 1790 году обо мнѣ представленія, что я находясь напередъ того Афонской горы въ обители святаго Петра, произведенъ въ 1781 году въ іеромонаха православнымъ преосвященнымъ епископомъ Герасимомъ Святогорскимъ; а потомъ перейдя оттуда въ Іеруса-лимъ, православнымъ же антіохійскимъ патріархомъ Даніиломъ въ 782 году, посвященъ во архимандрита, на которой санъ и дан-ная отъ него мнѣ грамота въ Святѣйшемъ Синодѣ находится; послѣ чего, когда я отправленнымъ былъ отъ того патріарха для испрошенія милостыни. въ 784 году вышелъ въ Россію, и проживалъ въ   Новгородско-Сѣверскомъ   Намѣстничествѣ,  не  возвращаясь

34*

1052

уже въ Іерусалимъ, а за позволеніемъ жительствующимъ въ томъ Намѣстничествѣ старообрядцамъ селиться въ Таврической области на отведенной для нихъ землѣ, перешелъ и я въ ту область въ 1791 году, гдѣ по высочайшему имянному повелѣнію состроилъ мона-стырь, во именованіе святыя Богоматери Корсунскія, попеченіемъ и трудами моими собираемаго отъ доброхотныхъ дателей подаянія, и созвавъ во оной монастырь монашествующихъ изъ раскола, наста-вивъ ихъ въ догматахъ вѣры православной и присоединивъ къ святой церквѣ, а потомъ на основаніи помянутаго преосвященнаго архіе-пископа Амвросія представленія, послѣдовавшаго по отношенію покойнаго свѣтлѣйшаго князя Григорія Александровича Потемкина Таврическаго, по указу святѣйшаго правительствующаго Синода 1790 года августа отъ 8-го числа я въ томъ монастырь опредѣленъ настоятелемъ, начальникомъ, съ такимъ изъясненіемъ во ономъ свя-тѣйшаго Синода указѣ, чтобы мнѣ въ семъ монастырѣ, согласно отзыву означеннаго князя Потемкина Таврическаго, игуменствовать, почему я, получа тогдаже изъ Екатеринославской духовной Кон-систоріи указъ съ именованіемъ меня въ немъ не архимандритомъ, а игуменомъ, и называюсь нынѣ симъ чиномъ, чрезъ что самое собратія моя и подъ моимъ начальствомъ находящіесь монашествующіе, а такъ же и прочее духовенство и свѣтскаго званія люди, зная о санѣ моемъ архимандричьемъ, заключаютъ обо мнѣ сумнѣніе и наводятъ не-пріятное мнѣніе, да и въ виду самыхъ раскольниковъ, коихъ я прилагаю всегда попеченіе обратить къ пути спасительному, постано-вляется таковое именованіе меня, вмѣсто архимандрита, игуменомъ отношеніемъ къ образу моей жизни; а поелику не безъизвѣстно и Вашему Высокопреосвященству о добропорядочномъ и рачитель-номъ мною званія моего прохожденія и о трудахъ подъятыхъ на пользу святой церкви, чему есть яснымъ доказательствомъ обраще-ніе мною въ вѣру православную цѣлыя общества изъ раскольни-ковъ закоснѣлыхъ въ своемъ заблужденіи, коими уже выстроены и церкви православныя, въ городахъ Елисаветѣ, Кременчугѣ, мѣс-течкѣ Крыловѣ и селеніи Троицкомъ, состояшемъ при рѣкѣ Днѣпрѣ и

1053

въ нихъ отправляются богослуженія благословенными отъ законнаго архипастыря священниками, по старопечатаннымъ книгамъ: для того представя о семъ на благоразсмотрѣніе Вашего Высокопреосвя-щенства, всепокорнѣйше прошу, не оставить представить отъ себя святѣйшему правительствующему Синоду, не повелѣно ли будетъ по вышепрописаннымъ обстоятельствамъ, именоваться мнѣ настоя-щимъ моимъ чиномъ архимандрита, съ оставленіемъ въ томъ же монастырѣ на прежнемъ основаніи".

Въ прошеніи отъ 24-го іюля 1799 года заштатный священникъ Михей Давидовичъ писалъ къ преосвященному Гавріилу, митропо-литу Новороссійскому и Днѣпровскому: "Уроженецъ я малорос-сійской губерніи Кіевской, города Козельца, сынъ священника Давида Давидовича, лѣтъ отъ роду шестьдесягь девять, обучался въ Кіевской Академіи съ малыхъ лѣтъ. проходилъ всѣ нижніе классы и до бого-словіи, послѣ увольнившись изъ академіи съ даннымъ мнѣ атеста-томъ и пашпортомъ въ городъ Воронежъ, гдѣ и находился при архі-ерейскомъ домѣ, и преподавалъ низшія классы до синтаксимы, а 1770 года іюля 4-го дня, по благословенію преосвященнаго Тихона, епис-копа Воронежскаго и Елецкаго, женился въ Воронежской епархіи въ городѣ Новопавловскомъ на дочери протопопской Елисаветѣ Нико-лаевой дочери Бурдюговой, и того 1770 года онымъ преосвященнымъ Тихономъ рукоположенъ во діакона и во священника 25-го іюля ко храму Казанской Богоматери въ слободу Безгиновку, Бахмутскаго уѣзда, что нынѣ Старобѣлянской протопопіи, а 772 года октября 11-го, во время моровой язвы, переведенъ тѣмъ же преосвященнымъ Тихономъ въ Боровеньку къ Николаевской церкви тогожъ Бах-мутскаго уѣзда, и за бывшаго прежде, Вашего Высокопреосвященства антецессора, архіепископа Евгенія опредѣленъ былъ 777 г. генваря среднихъ чиселъ Бахмутской протопопіи на первую часть заказчикомъ съ данною инструкціею, по которой инструкціи должность отправ-лялъ неупустительно до 780 года генваря 30-го дня; по умертвеніи

1054

дѣтей и жены, отъ должности отказался; а 1781 года по просьбѣ моей преосвященнымъ Никифоромъ бывшимъ Славенскимъ, опредѣленъ въ Киньбургскій полкъ, и продолжалъ службу въ оной 4 года; за без-престанными походами причинилась мнѣ болѣзнь ракъ, отчего принужденъ былъ просить увольненія изъ полку, и уволенъ съ атеста-тами, а увольнившись находился въ городахъ Кіевѣ и Козельцѣ для излѣченія болѣзни, а излѣчившись явился къ архіепископу Амвросію съ пашпортомъ, просилъ прихода и опредѣленъ былъ въ село Заче-пиловку 1788 года іюля 14-го дня къ Архангело-Михайловской церкви; но проживши, видя свою слабость здоровья, оставилъ и по просьбѣ моей и данному открытому указу изъ Консисторіи для происканія празднаго священническаго мѣста, проживалъ въ городѣ Бахмутѣ, въ своемъ прежде бывшемъ домѣ, изъ дозволенія Бахмутскаго духов-наго Правленія, за неимѣніемъ священниковъ въ разныхъ селеніяхъ отправлялъ христіанскіе требы, а 1795 года марта 12-го дня, по прось-бѣ помѣщика титулярнаго совѣтника Евдокима Шидловскаго при-казчика Акима Терентьева и всего общества опредѣленъ былъ въ слободу Александровку къ церквѣ Свирскаго Александра, въ которой находился два года, но по слабости здоровья увольнясь оттуда, Ваше-му Высокопреосвященству подалъ прошеніе 1797 года іюля въ пер-выхъ числахъ о принятіи въ монастырь съ полученіемъ монашескаго чина, но вы изволили отказать за умноженіемъ сверхъ штата мона-шествующихъ; по объявленіи въ Консисторіи резолюціи, просилъ вто-ричнымъ прошеніемъ опредѣленія на флотъ морской и послѣдовала резолюція; "естли праздное мѣсто на флотѣ морскомъ,—справиться Консисторіи"; отъ котораго времени понынѣ проживая безъ долж-ности, для богоугодной жизни пришелъ въ Самарскій монастырь. Ва-шего Высокопреосвященства покорнѣйше прошу принять въ оный монастырь съ полученіемъ монашескаго чина по желанію моему и причислить въ число братіи, учинить милостивое архипастырское благоразсмотрѣніе и снабдить резолюціею".

1055

КОМЕНТАРІ

С. 31. Андрій Первозваний - Згідно з "Євангеліем" він був одним із апостолів Ісуса Христа, братом апостола Петра. Народився у м. Вифсаіді в ГалілеІ. Спочатку був учнем Іоанна Хрестителя. Його першим закликав Спаситель в ряди апостолів, тому він і називаеться Первозваним. Переказ говорить, що Андрій Первозваний поширював вчення Христа серед скіфів Північного Причорномор`я, зі своею місіею добрався до Кювських гір, де встановив хрест і сказав пророчі слова: "Чи бачите ці гори? Повірте мені, на них возсіяе благодать Божа". Був розіп`ятий язичниками м. Патри в Греціі` на особливому хресті, що нагадуе букву X (так зв. "Андрішський хрест")- Рік народження і смерті невідомі. У православних і католиків останній день листопада (за церковним календарем) вважаеться днем його смерті в муках. У 1698 р. Петро I запровадив у Росії систему орденських нагород, першим (пізніше - і вищим) був орден Андрія Первозваного. У 1699 р. цей орден за №1 отримав генерал-адмірал Ф.А. Головін, а №2 у 1700 р. - український гетьман І.С.Мазепа, орден №6 у 1703 р. - Петро I.

С. 33. ... одна улица доселе называется Первозвановкою -нині вул. Короленка.

...Екатеринослав-ІІ, ныне существующий город - див. коментар. до с. 148.

С. 35. ... и поселили их здесь - східногерманські племена готів, які проживали в басейні Одера і Вісли, під тиском слов`ян та західних сусідів у середині II ст. н. е. почали міграцію на південь, а потім - на схід. Цей процес тривав близько століття. Підкоривши скіфів, вони осіли в Північному Причорномор`1, від Дніпра до Дунаю, де прожили понад два століття, захопивши античні міста-держави Ольвію, Тіру, Боспор та ін. Готи здійснюва-

1056

ли военні походи в Малу Азію і на Балкани, наслідком яких було поширення серед них християнства. Східна частина готів (остроготи) займала територію, що примикала до Дніпра, і часто вела війни з антами-слов`янами. Готський історик VI ст. Йордан, описуючи війни між готами і антами, повідомляе, що у 375 р. антський князь Бож разом з синами і 70 старійшинами був захоп-лений готами в полон і страчений. Повідомлення Ф. Макаревсь-кюго про поселення готами в нашому краі слов`ян помилкове, воно е відгомоном готськоі" теоріі` походження нашоі держави. Готська ж держава наприкінці IV ст. розпалася під натиском гунів.

С. 37. ...заняли Болгары и Угры-Болгари (булгари) до VI ст. жили у пониззі Волги. Під тиском авар (обрів) вони змушені були покинути обжиті місця, поділившись на дві частини. Одна з них пройшла через Північне Причорномор`я на захід, зайняла східні Балкани і змішалася там з південними слов`янами. Внаслідок змішання слов`янськоі і тюркськоі людності витворилася Болгарська держава. Друга частина болгар піднялася по Волзі на північ, підко-ривши ряд кочових племен. Тут болгари створили у X ст. могутню Волзьку Булгарію, котра остаточно була підкорена у ХШ ст. монголо-татарами.

Фінське плем`я угрів проживало поруч з хазарами за До-ном. Під натиском печенігів угри рушили на захід. Певний час проживали між Дніпром і Бугом. Візантійський імператор Костян-тин Порфирородний називае річку Хінгулус (очевидно, Інгул або Інгулець) в краші угрів. У середині IX ст. угри перемістилися на захід, осіли за Дунаем і заснували свою державу в ПанноніГ (сучасна Угорщина).

С. 38. ...при реке того же племени - Сарматські племена, які прийшли на зміну скіфам, у II ст. до н. е. зайняли Подніпров`я і Подоння. На Подніпров`і досі зберігаеться багато сарматських курганів, частина іх вже досліджена археологами. Район розсе-лення сарматів західноевропейські історики і географи ще й у XVI ст. часто називали Сарматіею за аналогіею з Скіфіею, хоча

1057

сармати, на відміну від скіфів, не змогли створити своеі держави. Думка про походження гідроніму "Самара" від "Сармати, "Савро-мати" не знайшла підтримки у дослідників.

...Казары - Казари, або хозари, хазари, були тюркомовними племенами, які кочували в прикаспійських степах. У VII ст. вони створили могутню державу - Хозарський каганат. 3 кінця IX ст. вели боротьбу з печенігами і Кишською Руссю. Каганат, у якому державною релігіею був іудаізм, був розгромлений кшвським князем Святославом у 964-965 рр. Незабаром хозари потрапили під владу Хорезму і прийняли іслам.

С. 39. ...прозвал их казаками - Це одна з поширених у ХѴШ-ХІХ ст. теорій про походження украінських козаків від казар-хозар. Вона е абсолютно помилковою і базуеться тільки на співзвучності назв.

С. 46. ... сына Олега Черниговского - Сучасні дослідники істори Киівськоі` Русі та русько-половецьких відносин також вважають половців християнами несторіанськоТ гілки. Саме тому руські князі і дружинники часто брали собі половчанок за дружин.

...направляли путь на Россию- Мова йде про Кишську Русь. Термін "Росія" для означення Московськоі` держави став посту-пово впроваджуватися лише з середини XVII ст.

С. 49. ...ознакомилисъ с Хортицей и укрепились на ней-Козаки на Хортиці з`явилися пізніше. У середині XVI ст. козацький гетьман князь Д. Вишневецький збудував на Хортиці замок, у якому розташувався козацький гарнізон, запаси зброі`, боеприпасів та продовольства. Так виникла Хортицька Січ.

С. 59. ...покоряясь только необходимости - Мова йде про Берестейську церковну унію 1596 р., що була наслідком важких політичних умов, у яких опинилася православна церква після Люблінськоі` уніі` 1569 р. і захоплення украшських земель Поль-щею. Згідно з умовами Берестейськоіі уніі православна церква зберігала своі обряди і церковнослов`янську мову в богослужінні, право на заміщення митрополичоі` та епископськоі кафедри, вживання старого календаря тощо. Одночасно визнавалася зверх-

1058

ність папи римського та деякі догми католицькоі церкви. Внаслі-док уніі украіінське суспільство розкололося на П прихильників і противників. На 1700 р. всі 8 епископів Кшвськоі` митрополіі прийняли унію. Захисниками православ`я у XVII ст. стали украіін-ські козаки і і"х державно-політичне об`еднання - Запорозька Січ. Завдяки діям гетьмана П. Сагайдачного у 1620 р. 5 православних епископських кафедр було відновлено.

С. 60. ...и церковным порядком приняты в число право-славных - Запорозька Січ від свого утворення була об`еднанням людей православних. Іновірці, які бажали стати козаками, обов`яз-ково приймали православну віру.

...вооружились против поляков и в апреле 1640 г. на р. Желтой... разбили их на-голову- Жовтоводська битва відбулася весною 1648 р.

...и приняты в число православного казачества- Слобідська Украіна, яку Ф.Макаревський називае "московською Украйною", потрапила під владу Московськоіі держави у середині XVI ст. Вона заселялася переважно вихідцями з Украши - козаками, селя-нами, міщанами, духовенством. У 1638 р. в Чугуеві поселилося близько тисячі учасників повстання під проводом Я. Острянина. Протягом 1652-1654 рр. козаки-переселенці з Украіни заснували Острогозьк, Суми, Охтирку, Харків та сформували однойменні полки як адміністративно-територіальні і військові одиниці. У період, про який говорить автор, виник лише Ізюмський полк (1685).

С. 102. ...при тихом, и безмолвном, житии - Крим приед-нано до Росіі" у 1783 р. А Запорозька Січ за таемним наказом цариці в ніч на 5 червня 1775 р. була оточена багатотисячним російським військом під загальним командуванням генерала П.І. Текелі і зруйнована.

...более правилъное и законное устройство - Дійсними причинами ліквідаціі` Запорозькоі` Січі і поширення на запо-розьких землях імперських порядків були: різниця між демокра-тичним устроем Запорозькоі` Січі та самодержавством Росіі`, несумісність хутірського (фермерського) господарства і вільнонай-

1059

маноі праці на Запорожжі з кріпосництвом імперііі. Тому, як тільки настав сприятливий момент, уряд здійснив своі давні наміри.

С. 110. ...любознателъные изыскатели древностей... раз-бирали архивы и уезжали отсюда с большими запасами и приобре-тениями - Натяк в першу чергу на А.О. Скальковського, в осо-бистому зібранні документів якого опинилася частина Архіву Коша Запорозького.

С. 133. Містечко Нові Кайдаки (Кодак) нині знаходиться в складі міста Дніпропетровська.

С. 138. Правильно: ретраншемент - система укріплень, поширена у XVIII ст.

С. 139. Топонім "Половиця" для означення міста, яке буду-валося на і`і основі, в 90-х рр. XVIII ст. зникае з офіційних доку-ментів і остаточно замінюеться топонімом "Катеринослав". Але старожили ще дуже довго користувалися назвою "Половиця". У 1787-1791 рр. також Нові Кайдаки іменувалися Катеринославом, бо там знаходилася адміністрація міста, яке будувалося як центр губерніі.

С. 148. Слобода Половиця, яка займала територію на пра-вому березі Дніпра від сучасного залізничного вокзалу до парку Шевченка, стала центром містозабудови Катеринослава.

С. 166. Село Покровське - село Нікопольського району Дніпропетровськоі області, розташоване на березі Каховського водоймища.

С. 169. Правильно: Капулівка - село Покровськоі сільради Нікопольського району; біля цього села знаходиться і могила кошового отамана Івана Сірка.

С. 172. Нікополь - місто обласного підпорядкування, крупний промисловий центр Украши.

С. 176. Село Романково нині підпорядковане Дніпродзер-жинській міськраді.

С. 179. Село Старі Кодаки - підпорядковане Новоолександ-рівській сільраді Дніпропетровського району; збереглися залишки Кодацькоі фортеці.

1060

С. 185.Село Кам`янське ■ нині місто обласного підпоряд-кування Дніпродзержинськ, що в Дніпропетровській області.

С. 190. Село Карнаухівка - село, що підпорядковане Баглій-ській райраді міста Дніпродзержинська.

С. 193. Слобода Волосъка - село Волоське Новоолександ-рівськоі` сільради Дніпропетровського району; Волоські хутори -село Новоолександрівка.

С. 198. Село Петровсъке - село Привільнянськоі` сільради Солонянського району Дніпропетровськоі` області.

С. 203. Слобода Писмичевка - село Письмичеве Солонян-ського райоиу.

С. 207. Слобода Вищетарасівка - селб Томаківського району Дніпропетровськоі області.

С. 212. Слобода Гологрушівка - село Томаківського району.

С. 217. Слобода Михайлівка - село Сурсько-Михайлівка Солонянського району Дніпропетровськоі області.

С. 221. Слобода Лашкарівка - село Лошкарівка Миколаів-ськоі сільради Софіівського району Дніпропетровськоі області.

С. 224. Слобода Томаківка - селище міського типу, центр однойменного району Дніпропетровськоі області.

С. 235. Слобода Червоногригорівка - село Нікопольського району, на березі Каховського водоймища.

С. 238. Слобода Іванівка Симперовичева - село Ганно-Зача-тівка Криничанського району Дніпропетровськоі області.

С. 241. Слобода Павлгвка - село Солонянського району Дніпропетровськоі області.

С. 244. Село Сурсько-Клевцове - село Сурсько-Литовськоі` сільради Дніпропетровського району.

С. 246. Слобода Сухачівка - селище, підпорядковане Ленін-ському району міста Дніпропетровська.

С. 252. Слобода Миколаівка - село Микільське-на-Дніпрі Війсь-ковоі` сільради Солонянського району Дніпропетровськоі області.

С. 255. Село Звонецъке - село-Військовоі сільради Солонян-ського району.

1061

С. 262. Село Тритузне - село Письмичевськоі` сільради Солонянського району.

С. 266. Село Таромське - селище, підпорядковане Ленінсь-кому району міста Дніпропетровська.

С. 268. Слобода Сулицько-Лимансъка - місцевість, що затоп-лена водами Каховського водоймища.

С. 270. Слобода Шолохова - село Нікопольського району Дніпропетровськоі області.

С. 272. Слобода Лоцмансъка-Кам`янка - село в складі м. Дні-пропетровська, яке ще зберігае сільський вигляд і побут жителів.

С. 274. Слобода Гнагпівка - місцевість, затоплена водами Дніпродзержинського водоймища.

С. 278. Село Аули - село Криничанського району Дніпро-петровськоі області.

С. 280. Слобода Діівка - селище в складі міста Дніпропет-ровська.

С. 286. Село Сурсъко-Лигповсъке - село Дніпропетровського району.

С. 294. Слобода Дніпрово-Кам`янка - село Ганнівськоі` сіль-ради Верхньодніпровського району ДніпропетровськоТ області.

С. 299. Слобода Деріівка - село Дереівка Онуфріівського району Кіровоградськоі області.

С. 304. Слобода Мишурин Ріг - село Верхньодніпровського району Дніпропетровськоі області.

С. 313. Слобода Вороновка - село Куцеволівка Онуфріів-ського району Кіровоградськоі` області.

С. 318. Слобода Омельник - селище міського типу Лихівка ІГятихатського району Дніпропетровськоі області.

С. 324. Слобода Бородагвка - село Верхньодніпровського району Дніпропетровськоі області.

С. 329. Слобода Алферівка - село Долинське Саівськоі` сільради П`ятихатського району Дніпропетровськоі області.

С. 333. Слобода Шошинівка - нині в межах м. Верхньодніп-ровська.

1062

С. 337. Містечко Ганнівка - село Ганнівка Петрівського району Кіровоградськоі області.

С. 341.  Слобода Веселі Терни - селище міського типу, підпорядковане місту Кривий Ріг.

С. 346. Село Зелене - село Петрівського району Кіровоград-ськоі області.

С. 350. Село Жовтпе - село П`ятихатського району Дніпро-петровськоі області.

С. 356. Слобода Лозоватка - село Криворізького району Дніпропетровськоі області.

С. 361. Село Гуляй-Поле - село Криничанського району ДніпропетровськоГ області.

С. 364. Слобода Никифорівка - село Миролюбівка П`яти-хатського району Дніпропетровськоіі області.

С. 367. Слобода Іванівська з`едналася з селом Самоткань Верхньодніпровського району Дніпропетровськоіі області.

С. 371. Слобода Новогршорівка - місто Верхньодніпровськ, районний центр Дніпропетровськоі` області.

С. 376. Слобода Саксагань - село П`ятихатського району Дніпропетровськоі області.

С. 381. Село Попільнасте - село Олександрійського району Кіровоградськоі області.

С. 386. Слобода Домотканъ - село Верхньодніпровського району Дніпропетровськоі області.

С. 389. Село Успенське - село Успенка Онуфріівського району Кіровоградськоі області.

С. 392.  Слобода Артемівка - село Петрівського району Кіровоградськоі області.

С. 396.  Слобода Іллінка - село Криничанського району Дніпропетровськсн області.

С. 400. Слобода Байдаковка - село Онуфрішського району Кіровоградськоі області.

С. 402. Слобода Більченкова - село Миколаівка ВодянськоТ сільради Верхньодніпровського району Дніпропетровськоі` області.

1063

С. 405. Слобода Василівка - село Криничанського району Дніпропетровськоі області.

С. 408. Містечко Стара Самара - місто обласного підпо-рядкування Новомосковськ Дніпропетровськоі області.

Богородицький ретраншемент - виник у середині XVIII ст. на місці збудованоі у 1688 р. Богородицькоі (Новобогородицькоі) фортеці.

С. 414. Слобода Новоселиця - також місто Новомосковськ.

С. 421. Міето Катеринослав-І - його залишки ще й сьогодні можна бачити в селищі Шевченкове, що входить в межі м. Дніпро-петровська.

С. 427. Слобода Кам`янка - селище в межах м. Дніпропет-ровська.

С. 432. Село Литкове - село Личкове Магдалинівського району Дніпропетровськоі області.

С. 436. Слобода Петрівка - селище Петриківка, райцентр Дніпропетровськоі області.

С. 440. Слобода Бабайківка - село Царичанського району ДніпропетровськоТ області.

С. 443. Слобода Шульгівка - село Царичанського району.

С. 445. Слобода Гупалівка - село Магдалинівського району Дніпропетровськоі` області.

С. 448. Село Могилево - село Царичанського району.

С. 452. Містечко Котівка - село Магдалинівського району.

С. 457. Слобода Паньківка - в межах Амур-Нижньодніпров-ського району міста Дніпропетровська.

С. 462. Слобода Михайлівка - село Царичанського району.

С. 465. Слобода Ковпаківка - село Вузівськоі сільради Магдалинівського району Дніпропетровсысоі області.

С. 473. Слобода Бузівка - село Магдалинівського району.

С. 477. Слобода Козирщина - село Великокозирщина Лич-ківськоі сільради Магдалинівською району.

С. 481. Слобода Новосілка включено до села Лобойківка Петриківського району.

1064

С. 484. Село Вільнё - село Новомосковського району Дніпро-петровськоі" області.

С. 487. Село Очеретувате - село Магдалинівського району Дніпропетровськоі` області.

С. 490.  Слобода Орловщина - село Новомосковського району Дніпропетровськоі області.

С. 494. Слобода Зшм`янка - село Знаменівка Новомосков-ського району.

С. 502. Слобода Афанасіівка - село Панасівка Багачськоі сільради Новомосковського району.

С. 505. Слобода Губиниха - село Новомосковсысого району.

С. 509. Слобода Воскресенівка - село Голубівськоі сільради Новомосковського району.

С. 512. Слобода Слизаветівка - село Петриківського району Дніпропетровськоі області.

С. 516. Слобода Олексіівка - село Любимівка Дніпропет-ровського району.

С. 519. Слобода Підгородня - селище міського типу Дніпро-петровського району.

С. 522. Село Починне - село Почино-Софіівка Поливанів-ськоі сільради Магдалинівського району.

С. 526. Слобода Чаплинка - село Чаплинка Петриківського району Дніпропетровськоі області.

С. 531. Слобода Піщанка - село Новомосковського району ДніпропетровськоІ області.

С. 534. Слобода Спаська - село Новомосковського району.

С. 537. Слобода Мануйлівка - селище, яке ввійшло до складу міста Дніпропетровська.

С. 539. Слобода Кільчень - село Голубівка Новомосков-ського району.

С. 543. Слобода Воронівка - нині в складі міста Новомос-ковська.

С. 546. Слобода Михайлівка - село Івано-Михайлівка Ново-степанівськоі` сільради Новомосковського району.

1065

С. 548. Слобода Іванівка - село Івано-Яризівка Бабайків-ськоі` сільради Царичанського району Дніпропетровськоі області.

С. 551. Слобода Нефорощанська - село Чернеччина Гупалів-ськоі` сільради Магдалинівського району Дніпропетровськоіі області.

С. 553. Слобода Василівка - село Новомосковського району.

С. 556. Слобода Одинківка - нині в складі м. Дніпропет-ровська (Ігрень).

С. 564. Слобода Матвіівка - місто Павлоград, центр Захід-ного Донбасу, районний центр Дніпропетровськоі області.

С. 572. Село Кочережки - село Павлоградського району Дніпропетровськоі області.

С. 575. Сдобода Тернівка - місто, підпорядковане Павлоград-ській міськраді.

С. 581. Слобода Дмитпрівка - село Петропавлівського району Дніпропетровськоі області.

С. 584. Слобода Петропавлівка - селище міського типу, районний центр Дніпропетровськоіі області.

С. 588. Слобода Троіцька - село Троіцьке Петропавлівського району.

С. 590. Слобода Микольська - село Миколаіівка Петропав-лівського району.

С. 594. Слобода Богданівка - село Павлоградського району Дніпропетровськоі області.

С. 597. Село Рождественське - село Балакліівського району Харківськоіі області.

С. 600. Село Вербки - село Павлоградського району Дніпро-петровськоі області.

С. 604. Слобода В`язівок - село Павлоградського району.

С. 607. Слобода Іванівка - село Самарське Петропавлівсько-го району Дніпропетровськоіі області.

С. 611. Слобода Василъківка - селище міського типу, район-ний центр Дніпропетровськоі області.

С. 615. Село Хороше - село Петропавлівського району.

1066

С. 618. Слобода Василівка - село Василівка-на-Дніпрі Вар-варівськоі сільради Синельниківського району Дніпропетровськоі` області.

С. 622. Містечко Юр`івка - селище міського типу, районний центр Дніпропетровськоі області.

С. 625. Слобода Павлівка - село Шандрівка Чернявщин-ськоі сільради Юр`шського району.

С. 630. Слобода Миколаівка Рудева - село Рудево-Мико-лаівка Великомихайлівськоі сільради Синельниківського району ДніпропетровськоГ області.

С. 634. Слобода Слав`янка - село Межівського району Дніпропетровськоі області.

С. 637. Слобода Олександрівка - Село Великоолександрівка Васильківського району ДніпропетровськоГ області.

С. 641. Село Межиріч - село Межеріч Павлоградського району Дніпропетровськоі області.

С. 644. Слобода Неплюевка - село Криштопівка Близнюків-ського району ХарківськоГ області.

С. 646. Слобода Підгородня - нині в складі села Новопав-лівка Межівського району Дніпропетровськоі області.

С. 650. Слобода Коханівка - село Петропавлівського району Дніпропетровськоі області.

С.653. Містечко Дмитрівське - село Булахівка Павлоград-ського району Дніпропетровськоіі області.

С. 658. Слобода Катеринівка - село Катеринівка Петрів-ськоі сільради Петропавлівського району Дніпропетровськоі області.

С. 661. Слобода Лосгвка - село Нова Русь Павлоградського району.

С. 664. Слобода Чернявщина - село Павлоградського району.

С. 666. Слобода Попівка - село Уплатне Лозівського району ХарківськоІ області.

С. 668. Село Артільне - село Лозівського району Харків-ськоі області.

1067

С. 670. Село Роздори - селище міського типу Синелыш-ківського району Дніпропетровськоі області.

С. 674. Слобода Якимівка - село Миколаівка-ІІ Близнюків-ського району Харківськоі області.

С.676. Село Богуслав - село Павлоградського району Дніпро-петровськоіі області.

С. 679. Село Добровілля - село Васильківського району Дніпропетровськоіі області.

С. 680. Село ТроІцьке - село Павлоградського району.

С. 683. Містпо Бахмупг - місто Артемівськ Донецькоі` області.

С. 696. Слобода Іванівка - село Красне Артемівського району Донецькоі області.

С. 700. Село Калинівське - село Калинівка Артемівського району Донецькоі області.

С. 703. Слобода Миколаівка - селище міського типу Мико-лаівка, підпорядковане місту Слов`янську Донецысоі області.

С. 706. Слобода Камишеваха - село Слов`янського району Донецькоі області.

С. 711. Слобода Дружківка - місто Донецькоі області.

С. 714. Слобода Олексіівка - село Великоновоселківського району Донецькоі області.

С. 720. Слобода Ясеновата - місто Ясинувата Донецькоі області.

С. 725. Слобода Государів Байрак - нині в складі м. Горлівки Донецькоі області.

С. 729. Слобода Андріівка - село Великоновоселківського району Донецькоі області.

С. 732. Слобода Гродівка - селище міського типу Красноар-мійського району Донецькоі` області.

С. 734. Слобода Покровська - село Покровське Артемів-ського району Донецькоі області.

С. 739. Слобода Микитівка - село Зайцево Артемівського району Донецькоі області.

С. 742. Село Железне - нині в складі м. Дзержинська До-нецькоі` області.

С. 747 Село Селідіака - місто Селидове Донецькоі області.

1068

С. 749. Село Привілъне - село Привілля Мінківськоі сіль-ради Артемівського району Донецькоі` області.

С. 751.  Слобода Олександрівка - село Старобешівського району Донецькоі області.

С. 753. Слобода Голіцинівка - село Мар`і`всысого району Донецькоі` області.

С. 756. Слобода Землянки - селище міського типу, підпоряд-коване місту Макивка Донецькоі області.

С. 758. Село МарЧнське - селище, районний центр Донець-коі` області.

С. 760. Село Криворіжжя - село Добропільського району Донецькоі` області.

С. 764.  Село Ново-Економічне - селище міського типу Красноармійського району Донецькоі області.

С. 768. Слобода Торська Олексіівка - село Никонорівка Новоторецькоі сільради Добропільського району Донецькоі області.

С. 769. Село Підгорне - місто Слов`яносербськ, районний центр Луганськоіі області.

С. 773 Село Суходіл - місто Краснодонського району Луган-ськоі області.

С. 776. Слобода Макарів Яр - місто Пархоменко Краснодон-ського району Луганськоі області.

С. 781. Слобода Фощовка - село Фащівка Перевальського району Луганськоі` області.

С. 785. Село Чернухіно - селище міського типу Переваль-ського району.

С. 789.  Слобода Олександрівка - місто Олександрівськ поблизу Луганська.

С. 791. Слобода Громівка - селище міського типу Переваль-ського району Луганськоі області.

С. 796. Слобода Павлівка Лозова - селище на околиці м. Брянки.

С. 801. Село Жовтпе - село Слов`яносербського району Лу-ганськоі" області.

С. 806. Село Оріхово - село Оріхівка Лутугінського району Луганськоі області.

1069

С. 808. Слобода Новобожедарівка - село Лугансысоі області.

С. 812. Слобода Ганнівсъка - селище Білокуракінського району Луганськоіі області.

С. 815. Село Кам`яний Брід - нині в межах міста Луганська.

С. 818. Слобода Вергунка - селище в межах міста Луганська.

С. 821. Слобода Красний Кут - селище міського типу в околицях міста Красний Луч Луганськоі області.

С. 823. Слобода Штерівка - селище міського типу Антраци-тівського району Луганськоі` області.

С. 825. Село Кримсъке - село Слов`яносербського району Луганськоіі області.

С. 827. Слобода Миколаівка - селище Попаснянського району Луганськоі` області.

С. 829. Слобода Іванівка - село Краснодонського району Луганськоі області.

С. 831. Село Хороше- село Слов`яносербського району Луганськоі області.

С. 835. Село Нижне - село Лисичанського району Луган-ськоіі області.

С. 838. Слобода Стара Божедарівка - село Оленівка Черво-нопрапорноі сільради Перевальського району Луганськоі області.

С. 843. Слобода Веселогорсък - село Веселе Марківського району Луганськоі області.

С. 844. Містечко Іванівка - селище міського типу Антраци-тівського району Луганськоіі області.

С. 845. Слобода Луганчик - селище міського типу Станично-Луганське, районний центр Луганськоі області.

С. 846. Слобода Петровенъка - село Петровеньки Хорошів-ськоі` сільради Слов`яносербського району Луганськоі області.

С. 889. Слобода €йське укріплення - місто вйськ Красно-дарського краю Росііі.

С. 902. Слобода Покровська - село Покровське поблизу Таганрога Ростовськоі області Росіі`.

С. 921 Слобода Батайсък - місто Ростовськоі області Росіі.

1070

С. 928. Фортеця Олександрівська - місто Запоріжжя, облас-ний центр.

С. 938. Слобода Григорівка - село Васильківського району Дніпропетровськоі області.

С. 942. Слобода Андріівка - село Михайлівськоі сільради Вільнянського району ЗапорізькоГ області.

С. 947. Село Балабино - селище міського типу Запорізького району.

С. 950. Село Жеребець - село Кірове Оріхівського району Запорізькоі області.

С. 955. Слобода Кінські Роздори - село Пологівського району Запорізькоі` області.

С. 964. Слобода Гаврилівка - село Покровського району Дніпропетровськоі області.

С. 967.  Слобода Преображенка - село, підпорядковане міській раді м.Оріхова ЗапорізькоГ області.

С. 970. Слобода Іванівка - село Межівського району Дніпро-петровськоі` області.

С. 974. Село Заливне - село Новомиколаіівського району Запорізькоіі області.

С. 977. Слобода Пологи - місто, районний центр Запорізькоі області.

С. 981. Село Білогір`я - село Оріхівського району Запорізь-коі області.

С. 983. Слобода Гуляйполе - місто, районний центр Запо-різькоі області.

С. 989. Слобода Велика Михайлівка - село Великомихай-лівка Покровського району ДніпропетровськоІ області.

С. 991. Слобода Мала Михайлівка - село Маломихайлівка Покровського району.

С. 992. Слобода Новогригорівка - село Григорівка Запорізь-кого району.

С. 994. Слобода Покровська - селище міського типу Покров-ське, районний центр Дніпропетровськоі області.

С. 996. Фортеця Петроаська - село Новопетрівка Бердян-ського району Запорізькоі області.